Болотне (Новосибірська область)
Болотне — місто в Росії, адміністративний центр Болотнинського району Новосибірської області.
місто Болотне | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Болотное | |||||
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Новосибірська область | ||||
Муніципальний район | Болотнинський район | ||||
Код ЗКАТУ: | 50206501000 | ||||
Код ЗКТМО: | 50606101001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1805 | ||||
Статус міста | 1943 | ||||
Населення | 15 931 | ||||
Площа | 59 км² | ||||
Густота населення | 270 02 осіб/км² | ||||
Поштові індекси | 633340, 633343 | ||||
Телефонний код | +7 38349 | ||||
Географічні координати: | 55°40′00″ пн. ш. 84°24′00″ сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+5 | ||||
Вебсторінка | bolotnoecity.nso.ru | ||||
Мапа | |||||
Болотне Болотне | |||||
|
Населення — 15 931 чол. (2015). Місто розташоване на південному сході Західно-Сибірської рівнини, на кордоні з Кемеровською областю, за 126 км на північний схід від Новосибірська (по залізниці — 123 км).
У місті розташовані залізнична станція Болотна, підприємства залізничного транспорту, хлібокомбінат, швейна фабрика, виробництво будматеріалів, гофротарний завод.
Глава муніципального утворення — Олег Валерійович Корольов.
Історія
Болотне виникло в 1805 році як ямщицька станція на Московсько-Сибірському тракті, отримало свою назву від назви річки Болотної, за іншою версією, на прізвище засновників — ямщиків Болотникових. Зростанню села Болотне на початку XIX століття сприяла та обставина, що саме на цій станції від Московсько-Сибірського тракту відходив Барнаульський тракт, що з'єднував Томськ і Барнаул. У 1849 році в Болотному налічувалося 100 будинків, проживало близько 400 жителів, були церква, поштова станція, етап, лавки. У 1863 році при Болотнинській церкві була відкрита церковно-приходська школа, діяла до 1917 року, село Болотне — адміністративний центр Болотнинської волості Томського повіту.
У 1921 році, при виділенні Новомиколаївської губернії зі складу Томської губернії, село-станція Болотне і Болотнинська волость залишаються у складі Томського повіту Томської губернії[1].
У 1925 році в Західному Сибіру розформовуються колишні губернії і області, створюється єдиний Сибірський край з адміністративним центром в Новосибірську. Болотне стає районним центром Болотнинському районі Томського округу Сибірського краю. З 1937 року район у складі новоствореної Новосибірської області.
Населення
Чисельність населення | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
1931[2] | 1959[3] | 1967[2] | 1970[4] | 1979[5] | 1989[6] | 1992[2] |
7800 | ↗26 762 | ↘22 000 | ↘21 890 | ↘20 838 | ↘20 006 | ↗20 200 |
1996[2] | 1998[2] | 2000[2] | 2001[2] | 2002[7] | 2003[2] | 2005[2] |
↗20 700 | ↘20 400 | ↘19 600 | ↘19 100 | ↘18 170 | ↗18 200 | ↘17 600 |
2006[2] | 2007[8] | 2008[9] | 2009[10] | 2010[2] | 2011[2] | 2012[11] |
↘17 500 | ↘17 329 | ↘17 200 | ↘17 046 | ↘16 570 | ↗16 600 | ↘16 348 |
2013[12] | 2014[13] | 2015[14] | 2016[15] | 2017[16] | ||
↘16 202 | ↘16 105 | ↘15 931 | ↘15 739 | ↘15 629 |
Примітки
- Архіви Росії. Адміністративно-територіальний поділ Томської губернії. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 25 листопада 2015.
- Народная энциклопедия «Мой город». Болотное
- Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- Реестр населённых пунктов Новосибирской области (подготовлен департаментом организации управления администрации Новосибирской области). Газета «Советская Сибирь», № 146, 31 июля 2007 года. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 14 січня 2015.
- Города Новосибирской области (число жителей - оценка на 1 января 2008 года, тысяч человек). Архів оригіналу за 23 травня 2016. Процитовано 23 травня 2016.
- Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
- Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.