Большова Ганна Леонідівна

Большова Ганна Леонідівна
Народилася 26 січня 1976(1976-01-26) (46 років)
Москва, СРСР
Країна  Росія
Діяльність акторка театру, кіноакторка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1995)
Знання мов російська
Заклад «Ленком»
Батько Leonid Bol'shovd
Нагороди
IMDb ID 1370204

Ганна Леонідівна Большова (нар.. 26 січня 1976, Москва) російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка Росії (2017)[1]. Почесний діяч мистецтв Москви (2014).

Внесена до «чистилища» бази «Миротворець»[2].

Біографія

Народилася 26 січня 1976 року в Москві в родині вченого-фізика Леоніда Олександровича Большова (нар.. 23 липня 1946 року[3]), нині академік РАН, директор Інституту проблем безпечного розвитку атомної енергетики (лауреат Державної премії СРСР з науки і техніки 1988 року, нагороджений орденом Мужності за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії в 1997 році та орденом Пошани в 2006 році)[4], і Наталії Михайлівни Большової (нар.. 1946).

Її бабуся по материнській лінії була примою провінційних театрів. Вона грала трагічних героїнь Марію Стюарт, Катерину; певний час працювала з батьком Лії Ахеджакової, який був режисером в Майкопі. Прабабуся по батьківській лінії була відомим педіатром. Прадід був священиком, співав у церковному хорі.[5]

З дитинства займалася гірськими лижами, англійською, малюванням, співом, сольфеджіо.

Коли вчилася в сьомому класі, утворився театральний ліцей «Арлекін». Вона надійшла, рік провчилася. Тоді ж в ГІТІСі оголосили набір до коледжу на експериментальний курс при режисерському факультеті. Навчалася за інтегрованою програмою — освітні та спеціальні предмети.

В 1995 році закінчила Російську академію театрального мистецтва (курс Б. Р. Голубовського) і була запрошена в театр імені Гоголя, де грала в спектаклях «Комедія про Фрол Скобелєва» (Варя), «Вірна дружина» (Марі-Луїз) тощо.

У 1998 році запрошена в «Ленком» на роль Панночки у виставі «Містифікація», потім грає у виставі «Королівські ігри» (Анна Болейн), а також знаменитому спектаклі «Юнона і Авось» (Кончіта). Грає у виставах «Приборкання приборкувачів» (Марія), «Тартюф» (Ельміра), «Місто мільйонерів» (Діана), «Дона Флор» (Селія) та інших.

У кіно дебютувала в серіалі «З новим щастям!». Роль Наталки в серіалі «Зупинка на вимогу» принесла їй таку популярність, що стали впізнавати на вулицях. Грала головну роль в серіалах і фільмах «Сваха», «Єрмолови», «Мій особистий ворог», «Казароза», «Любов і страхи Марії» та ін.

Брала участь у проекті Першого каналу «Зірки на льоду» в парі з фігуристом Олексієм Тихоновим. В 2009 році взяла участь в аналогічному шоу «Льодовиковий період» в парі з Повіласом Ванагасом. Пара посіла третє місце. В кінці січня 2014 року стала переможцем конкурсу пародистів «Повтори!» на Першому каналі Росії. З 2014 року — член журі проекту «Точнісінько».

За даними деяких ЗМІ, є послідовницею тоталітарної секти «Долина сонця»[6][7]. Сама ж Ганна заперечує свою участь в секті[8]. У 2016 році стала однією з учасниць проекту «Кіношоу» на каналі НТВ.

Родина

Була заміжня за зведеним братом Антоном Канаєвим (нар.. 1982), сином Ганни Євгенівни Большової (Канаєвої), другої дружини її батька. Батько й мачуха одружилися влітку 2000 року, єдинокровний брат Давид Большов (нар.. у серпні 2000).

Другий чоловік — художник Олександр Макаренко, у них є син Данило Макаренко (нар.. у серпні 2008)[9][10].

Сестра Олександра[11] (нар.. 1971[12]) — вчитель музики в школі, в неї є син Петро (нар.. 1994), племінник Ганни.

Громадська позиція

Свідомо порушила державний кордон України з метою проникнення до окупованого Росією Криму. Два дні з 14 та 15 лютого 2018 року вона разом з іншими акторами (Анатолієм Васильєвим, Єгором Баріновим та Ольгою Волковою) незаконно гастролювала кримськими містами, граючи на сцені у спектаклі «Сімейна Вечеря в Половині Другого» (Сімферопольський музичний театр та Севастопольський театр імені А. В. Луначарського)[13][14]. Крім того, у травні 2018 року вона ще раз приїжджала до окупованого Севастополя на XХVII Міжнародний Кінофорум «Золотой Витязь»[15].

Творчість

Ролі в театрі

Озвучення

  • 1984 — Подарунок для слона Жабеня (в українській версії)
  • 2007 — Війна і мир (Росія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Польща) Марі
  • 2010 — Білка і Стрілка. Зоряні собаки собака Білка

Дубляж

Примітки

  1. Указ Президента Російської Федерації від 27 червня 2017 року № 288 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації»
  2. Большова Анна Леонидовна / Большова Ганна Леонідовна / Bolshova Anna Leonidovna (рос.)
  3. Большов Леонід Олександрович
  4. Большов Леонід Олександрович
  5. Ганна Большова
  6. Анна Велигжанина. (25 Февраля 2010). Анна Большова зарабатывает деньги для тоталитарной секты? (рос.). «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 20 жовтня 2013.
  7. Анна Большова отдала сына сектантам! (рос.). sobesednik.ru. февраль 2010. Процитовано 20 жовтня 2013.
  8. Анна Большова: «Мне казалось, что история с сектой давно забыта…» (рос.). Коллекция. Караван историй. май 2015. Процитовано 1 березня 2019.
  9. Большова народила сина
  10. Интервью с Анной Большовой: Бросить Москву ради сына (рос.). woman.ru. 21 сентября 2009. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011.
  11. Ганна Большова віддала сина сектантів!
  12. Біографія Анни Большової
  13. Четверо російських акторів потрапили до бази «Миротворця» після вистави у Криму
  14. Севастопольцев позвали на «Семейный ужин в половине второго» (відео)(рос.)
  15. За нравственные идеалы, за возвышение души человека(рос.)
  16. Королевские игры (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
  17. Пролетая над гнездом кукушки (Затмение) (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 1 вересня 2013.
  18. Город миллионеров (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
  19. Испанские безумства (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
  20. Дона Флор и два её мужа (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  21. Крутые виражи (рос.). www.teatr.ru. Процитовано 9 січня 2014.
  22. Трамвай «Желание» (рос.). Театр Миллениум. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.