Болівар (капелюх)

Боліва́р — різновид крислатого капелюха-циліндра, названого на честь Сімона Болівара. Подібні капелюхи з'явилися наприкінці 1810-х років, максимуму своєї популярності досягли на початку 1820-х років[1].

Автограф Пушкіна — автопортрет з Онєгіним на набережній Неви
Сімон Болівар не носив крислатих капелюхів

У № 2 від 1825 року журналу «Московський телеграф» повідомляється, що «чорні атласні капелюхи, звані Боліваровими, виходять з моди, замість них носять капелюхи з білого гроденапля, також з великими полями»[2]. Капелюшки-болівари носили також і жінки. Про жіночі головні убори «з білого атласу» з такою назвою згадується в «Московському телеграфі» (№ 5 від 1825 роки)[2].

У літературі

Болівар з'являється в романі у віршах Олександра Сергійовича Пушкіна «Євгеній Онєгін» (1823—1831)[3]:

Покамест в утреннем уборе,
Надев широкий боливар,
Онегин едет на бульвар
И там гуляет на просторе,
Пока недремлющий брегет
Не прозвонит ему обед.

Коментар самого Пушкіна: Капелюх à la Bolívar. У перекладі — капелюх, як у Сімона Болівара, Визволителя Латинської Америки.

У романі «Знедолені» Віктор Гюго пише, що під час боротьби Болівара з Пабло Морильйо капелюхи з вузькими полями, так звані «Морільйо», носили роялісти, а ліберали — капелюхи з широкими полями — «болівари»[4].

Сам Сімон Болівар на більшості портретів зображений не в крислатих капелюхах, а в двокутних, за модою свого часу. Швидше за все, такі капелюхи носив не сам Болівар, а його прихильники з числа сільського населення по боротьбі з іспанцями. Також варто відзначити, що наголос в імені знаменитого латиноамериканця ставиться на другому складі відповідно до норм його рідної мови.

Див. також

Посилання
  1. Кирсанова, Р. М. Костюм в русской художественной культуре 18 — первой половины 20 вв. : Опыт энциклопедии. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1995. — С. 45. — ISBN 5-85270-144-0.
  2. Кирсанова, Р. М. Костюм в русской художественной культуре 18 — первой половины 20 вв. : Опыт энциклопедии. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1995. — С. 45—46. — ISBN 5-85270-144-0.
  3. Лотман Ю. М. Роман А. С. Пушкина «Евгений Онегин»: Комментарий: Пособие для учителя // Лотман Ю. М. Пушкин: Биография писателя; Статьи и заметки, 1960—1990; «Евгений Онегин»: Комментарий. — СПб., 1995.
  4. В. Гюго. «Отверженные», ч. 1, кн. 5, гл. XII.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.