Бондаренко Олена Федорівна
Оле́на Фе́дорівна Бондаре́нко (нар. 13 лютого 1955, місто Тайшет, Іркутська обл., Російська РФСР) — український політик та письменниця. Народний депутат України III, IV, V, VI скликань. Член Національної спілки письменників України.
| Олена Федорівна Бондаренко | ||
|---|---|---|
| Народилася |
13 лютого 1955 (66 років) місто Тайшет, Іркутська область, Російська РФСР, СРСР | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українка | |
| Діяльність | політик, письменниця | |
| Alma mater | Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка | |
| Знання мов | українська | |
| Посада | Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Народний депутат України[4] | |
| Партія | Батьківщина | |
| Нагороди |
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2000 р.)
| |
Ранні роки
Народилась у концтаборі для політв'язнів.
Родина
Батько Варконі Ференц (Федір) (1920–1987) — лікар-хірург. Мати Бондаренко Ольга Олександрівна (Ольга Лядська, 1926 — 2021) — інженер, пенсіонерка. У 1943 році була засуджена до 15 років позбавлення волі за сфабрикованим звинуваченням у зрадництві учасників Краснодонської підпільної організації «Молода гвардія», членом якої вона ніколи не була. Цьому посприяв автор однойменного роману Олександр Фадєєв, який ще до суду, за дорученням Сталіна, «призначив» її зрадницею у своєму, далекому від дійсності, творі. З майбутнім батьком Олени Бондаренко Ференцем Варконі (справжнє прізвище Лебер), угорським лікарем, політв'язнем, Ольга Лядська познайомилася в Степлагу, вінчалася під час Кенгірського повстання в'язнів. Ференц Варконі був одним ізактивних учасників повстання і першим у світі написав про ці героїчні події («Допоки одного дня…», повість). Мати була серед тих українських жінок і дівчат, які вийшли назустріч танкам під час придушення повстання й дивом залишилася живою. Їх обвінчав священик-політв'язень Антон Куява. Вони пробули разом лише 40 днів. Після придушення повстання їх розлучили, і більше вони ніколи не бачилися. Ференц Варконі (мати — Анна Лебер) за походженням напівнімець-напівугорець, після звільнення був депортований до ФРН, де мешкав у Мюнхені, впродовж багатьох років працював на «Радіо Вільна Європа» в угорській редакції. Помер у 1987 р. Був похований у Мюнхені, перепохований в Угорщині. У 1956 році Ольга Лядська (Бондаренко) була звільнена зі зняттям судимості, а в 1990 цілковито реабілітована за відсутністю складу злочину[5][6].
Чоловік Басілія Дмитро Олегович (1948) — лікар.
Дочка Кувшинчикова Ольга Сергіївна (1990) — магістр міжнародних відносин, перекладачка.
Онук Роман (2013).
Освіта
У 1994 році отримала освіту на факультеті журналістики (нині Інститут журналістики) Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, у 2000р.р. - на юридичному факультеті цього ж університету. Журналістка, правознавець,
Кар'єра
- Серпень 1979 — червень 1983 — бухгалтер Луганської організації Спілки письменників України.
- Лютий 1984 — серпень 1986 — референт Луганської організації товариства «Знання».
- Вересень 1986 — травень 1993 — диктор радіо Луганського швейного об'єднання «Стиль». Кореспондент газети «Патріот Батьківщини».
- З травня 1989 по червень 1990 член Всеукраїнської координаційноі ради Української народно-демократичної ліги.Грудень 1989 — жовтень 1991 — заступниця голови; жовтень 1991 — червень 1993 — голова Луганської крайової організації Руху.
- Червень 1993 — квітень 1994 — керівник відділу політичного аналізу Секретаріату НРУ.
- Квітень 1994–2001 — заступниця голови НРУ — керівник управління з ідеології, пропаганди і агітації НРУ, 1998–2001 р.р. — на громадських засадах.
- Січень 1997 — травень 1998 — головний редактор газети «Час/Time» (шеф-редавктор - Вячеслав Чорновіл).
Заступниця голови НРУ (квітень 1994 — травень 2001), член Політради НРУ (березень 1999 — травень 2001). Член ПРП (з травня 2001), голова Київської обласної організації ПРП. 2005-2012р.р. - член партії "ВО "Батьківщина".
Довірена особа кандидата на пост Президента України Вячеслава Чорновола в Луганській області (1991 р.) та кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 97 (2004.
Координатор Асоціації регіональної демократичної преси України (з квітня 1995).
Голова Всеукраїнської громадської організації «Жінки за реформи».
Член Національної Спілки письменників України (з 1992).
Літературна діяльність
Автор збірки поезій «Молодість віку» (1980). Твори також друкувалися в перекладі болгарською, польською, білоруською, російською мовами.
Інше
Рідна мова - українська. Також володіє англійською та польською мовами.
Парламенська діяльність
Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 від НРУ, № 13 в списку. На час виборів: заступник голови НРУ, головний редактор газети «Час-Time». Член фракції НРУ (травень 1998 — лютий 1999), уповноважений представник фракції НРУ (першої) (березень 1999 — травень 2001, з квітня 2000 — фракція НРУ), уповноважений представник фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з травня 2001). Член Комітету з питань регламенту, депутат етики та організації роботи Верховної Ради України (з липня 1998).
Народний депутат України 4-го скликання з 1 лютого 2005 до 25 травня 2006 від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 74 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (лютий — жовтень 2005), член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з жовтня 2005). Член Комітету з питань свободи слова та інформації (квітень — листопад 2005), голова підкомітету з питань електронних засобів масової інформації Комітету з питань свободи слова та інформації (з листопада 2005).
Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 12 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 89 в списку. На час виборів: народний депутат України, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Голова підкомітету з питань ґендерної політики Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 2006). 12 червня 2007 достроково припинила свої повноваження під час масового складання мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради.
Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 89 в списку. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007). Голова підкомітету з міжнародно-правових питань та ґендерної політики Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з грудня 2007).
Член Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї Ради Європи (2006-12р.р.)
23 березня 2017 року, в ефірі "Центрального каналу" (Київська державна регіональна телерадіокомпанія), вийшла авторська програма Володимира Яворівського "Що ж ми за народ такий?.." (режисер Максим Яковчук).
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня (серпень 2000).
Примітки
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- Палачи и предатели. Реабилитированы Архівовано 7 травня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
- Заложница легенды // «Аргументы и факты» в Восточной Сибири, № 470 (21) от 24.05.2006 (рос.)
Посилання
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
- Верховна Рада України 3-го скликання
- Верховна Рада України 4-го скликання[недоступне посилання з червня 2019]
- Верховна Рада України 5-го скликання[недоступне посилання з червня 2019]
- Верховна Рада України 6-го скликання
- Національна спілка письменників України
- Олена Бондаренко, БЮТ: Патріоти мали б бути прагматиками й реалістами і об'єднати зусилля // Радіо «Свобода», 14.06.2009
- "Що ж ми за народ такий?.." (ефір від 23 березня 2017 року, режисер Максим Яковчук)
Джерела
Олена Бодаренко. Лицарям любові, надії і пам'яті. // Леся Романчук. «Лицарі любові і надії». — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2011. — 672с. ISBN 978-966-10-1664-3 (с.9—13)