Борзов Михайло Васильович

Рано залишився без батьків, на виховання його взяв сільський вчитель. 1918 року поступає на медичний факультет Томського університету. Учасник громадянської війни в Росії, в Червоній армії — у 1919—1920 роках — як студент-медик мобілізований до військового госпіталю, працював фельдшером в Бійському військовому госпіталі. По тому продовжив навчання в Томському університеті, 1921 року переводиться на щойновідкритий медичний факультет університету в Баку.

1924 року закінчив медичний факультет Азербайджанського універститету. Працював ординатором Бакинського центрального шкірно-венерологічного диспансера, 1926 на запрошення Наркомздоров'я переїздить до Самарканду, де займається організацією шкірно-венерологічного диспансера.

1940 року захистив докторську дисертацію «Про стародавність сифілісу Середньої Азії».

Очолював кафедру в Кишинівському медичному інституті. Працював директором Узбецького НДІ венерології та дерматології.

В часі нацистсько-радянської війни був начальником лабораторії Карельського фронту — в липні 1941- березні 1944, головним венерологом Карельського фронту — березень — червень 1944, головним фахівцем-дерматологом Південного фронту — до кінця війни, майор медичної служби. Брав участь у лікуванні поранених та хворих при обороні Заполяр'я. Здійснював методичне керівництво діяльністю фронтових дерматовенерологів в часі Яссько-Кишинівської, Будапештської та інших військових операцій. З лав Радянської армії звільнився 1946 року, нагороджений орденом та медалями.

З 1959 по 1973 рік очолював кафедру дерматології Одеського медичного інституту.

1959 року обраний завідувачем кафедри шкірних і венеричних хвороб Одеського медичного інституту ім. М. І. Пирогова.

В цьому часі кафедра в основному займалася проблемами:

• вивчення патогенезу, клініки, діагностики та лікування піодермітів,
• лікування хвороб сполучної тканини, котрі відносяться до компетенції дерматологів, як то склеродермія — з використанням вакуум-терапії,
• Мікозмікози у працівників моря,
• особливості лікування сифілісу.

Як педагог підготував 5 кандидатів наук.

• 1948 — «Довідник по діагностиці, терапії та профілактиці венеричних захворювань», Кишинів,
• 1950 — «Елементи дерматомікології», Кишинів,
• 1953 — «Гнійничкові захворювання шкіри», Кишинів,
• 1957 — «Шляхи та досягнення боротьби з дерматомікозами в Радянській Молдавії», Кишинів,
• 1958 — «Юглон та його застосування в медицині та ветеринарії», разом з Л. Н. Айзенберг, А. Г. Межеваловою,
• 1961 — «Червона вовчанка», Кишинів.

• Історія кафедри
• Друковані праці (рос.)^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Медики радянсько-нацистської війни (рос.)
• Професор Борзов — до 100-річчя