Борисав Станкович

Борисав «Бора» Станкович (серб. Борисав Станковић, англ. Borisav Bora Stanković; 31 березня 1876, Вранє — 22 жовтня 1927, Белград) — сербський письменник і драматург, один з найбільш помітних реалістів в літературі Сербії кінця XIX — початку XX століття.

Борисав Станкович
Борисав Станковић
Псевдо Бора
Народився 31 березня 1876(1876-03-31), 31 березня 1875(1875-03-31)[1][2], 22 березня 1876(1876-03-22)[3] або 1876
Вранє, Османська імперія[1]
Помер 22 жовтня 1927(1927-10-22)[1][4], 21 листопада 1927(1927-11-21)[5] або 1927
Белград, Королівство Югославія[1]
Поховання Новий цвинтар
Країна  Османська імперія
 Королівство Сербія
 Королівство Югославія
Національність серби
Діяльність письменник, драматург, поет-адвокат
Alma mater Белградський університет, Юридичний факультет
Мова творів сербська[2]
У шлюбі з Angelina Stanković (Milutinović)
Діти 3 доньки
 Борисав Станкович у Вікісховищі
Пам'ятник Б. Станковичу в м. Вранє

Біографія

Народився в маленькому провінційному містечку на кордоні Сербії та Османської Македонії. Рано залишився сиротою. До 1902 вивчав право у університеті Белграда. Потім деякий час жив у Парижі (1903—1904).

Повернувшись на батьківщину, працював у столиці чиновником на митниці і в податковій службі. Під час Першої світової війни жив у місті Ниш у Чорногорії, де був заарештований австрійцями і поміщений в табір для інтернованих в Боснії. Після війни працював у відділі мистецтв Міністерства освіти. Помер у Белграді у 1927 році.

Творчість

Літературною діяльністю почав займатися в студентські роки. Найбільш плідним у літературному відношенні виявився період з 1898 по 1913 роки, коли письменник опублікував декілька книг оповідань — «Зі старого Євангелія» (1899), «Божі люди» (1902), «Старі дні» (1902), роман «Погана кров» (1911), драми «Коштана» (1902) та «Ташана» (1912). Під час світової війни і після неї — Станкович не створив жодного скільки-небудь значного художнього твору.

Романи і оповідання Б. Станковича тісно пов'язані з його рідним краєм, зображують життя людей Південної Сербії. Письменник залишався прихильником старих патріархальних звичаїв, руйнування яких у Старій Сербії спостерігав з жалем і смутком. Але у своїх творах Станкович малював старе життя без ідеалізації, правдиво розповідаючи про долі представників усіх верств суспільства — землевласників, торговців, жебраків, ремісників, циган, «божих людей». Найвідоміший його роман «Погана кров» (1911) розповідає про падіння старих землевласницьких родів, про тріумф «нових господарів життя», і торговців, які розбагатіли під час війни. З особливою теплотою і проникливістю Станкович розповів про важку долю сербської жінки.

Заслуга Станковича полягає в тому, що він відкрив літературі маловідомий світ і показав його надзвичайно свіжо і оригінально, збагативши сербський реалізм майстерністю психологічного аналізу.

Творчість Б. Станковича часто порівнюють з російськими письменниками, особливо, з Достоєвським і, певною мірою, з Максимом Горьким.

Бібліографія
Из старог јеванђеља

Романи і повісті
  • Мајка на гробу свога јединца, 1894. 
  • Из старог јеванђеља, 1899. 
  • Коштана, 1902. 
  • Божји људи, 1902. 
  • Стари дани, 1902. 
  • Покојникова жена, 1907. 
  • Нечиста крв, 1910. 
  • Његова Белка, 1921. 
  • Под окупацијом, 1929. 
  • Сабрана дела, 1956.

Оповідання
  • Баба Стана (1907) 
  • Бекче (1901) 
  • Биљарица (1902) 
  • Цопа (1902) 
  • Ч'а Михаило (1902) 
  • Ђурђевдан (1898) 
  • Јован (1902) 
  • Јовча (1901) 
  • Јово-то (1909) 
  • Луди Стеван (1902) 
  • Љуба и Наза (1902) 
  • Маце (1902) 
  • Манасије (1902) 
  • Марко (1902) 
  • Менко (1902) 
  • Митка (1902) 
  • Мој земљак (1909) 
  • Наш Божић (1900) 
  • Нушка (1899) 
  • Његова Белка (1920) 
  • Они (1901) 
  • Парапута (1902) 
  • Покојникова жена (1902) 
  • Риста кријумчар (1905) 
  • Станко «Чисто брашно» (1902) 
  • Станоја (1898) 
  • Стари дани (1900) 
  • Стари Василије (1906) 
  • Стеван Чукља (1906) 
  • Таја (1901) Т
  • етка Злата (1909) 
  • У ноћи (1899) 
  • Увела ружа (из дневника) (1899) 
  • У виноградима (1899) 
  • Задушница (1902)

П'єси
  • Драме, 1928.

Відображення у мистецтві

Екранізації
  • 1948 — Софка (за романом «Погана кров»); реж. Радош Новакович
  • 1953 — Циганка (за п'єсою «Коштана») реж. Воїслав Нанович
  • 1962 — Коштана; реж. Йован Коневич (ТБ)
  • 1976 — Коштана; реж. Славолюб Стефанович-Равасі (ТВ)
  • 1976 — Йовча; реж. Драгослав Лазич (ТБ)
  • 1980 — Коштана; реж. Борислав Григорович (ТБ)
  • 1985 — Коштана; реж. Борислав Григорович і Слободан Радович (ТБ)
  • 1996 — Погана кров; реж. Стоян Стойчич

В музиці
  • 1931 — Петар Коневич написав оперу «Коштана»

Галерея

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118616773 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. Library of Congress Authorities — Library of Congress.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.