Борис Хазанов

Борис Хазанов
рос. Борис Хазанов
Борис Хазанов у 2008 році
Ім'я при народженні Геннадий Моисеевич Файбусович
Псевдо Борис Хазанов, Геннадій Шингарьов
Народився 16 січня 1928(1928-01-16)
Ленінград
Помер 11 січня 2022(2022-01-11) (93 роки)
Мюнхен, Німеччина
Країна  Росія
Національність єврей
Діяльність прозаїк, есеїст, перекладач
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Мова творів російська
Роки активності 1975–
Напрямок проза
Жанр повість, роман, оповідання, літературний переклад, есе
Премії «DOMINANTA» (2011)

Борис Хазанов (рос. Борис Хазанов), справжнє ім'я Геннадій Мойсейович Файбусович (рос. Геннадий Моисеевич Файбусович), (16 січня 1928(19280116), Ленінград — 11 січня 2022) — російський письменник, есеїст і перекладач.

Біографія

Геннадій Файбусович народився в Ленінграді, проте коли йому виповнилось 2 роки, його батьки переїхали до Москви. У 16 років, під час німецько-радянської війни, розпочав трудову діяльність робітником на Московському газетно-журнальному поштамті. Після закінчення війни Файбусович вступив на філологічний факультет МДУ, проте на п'ятому курсі, в 1949 році він був заарештований МДБ за звинуваченням у антирадянській пропаганді, та засуджений до 8 років ув'язнення. Відбував покарання в Унжлагу. У 1955 році його реабілітували і звільнили з табору, і він вступив до Калінінського медичного інституту, який закінчив у 1961 році. Після закінчення інституту Геннадій Файбусович працював лікарем, спочатку в сільській місцевості, потім у Москві, став кандидатом медичних наук. Пізніше він перейшов на роботу до науково-популярного журналу «Химия и жизнь», де працював редактором, окрім цього, працював усним перекладачем при Центральній медичній бібліотеці Москви, а також під псевдонімом видав кілька науково-популярних книжок для дітей, і перекладав листи Лейбніца. Одночасно Файбусович брав активну участь у випуску самвидавних книг та журналів у 70—80-х роках ХХ століття, які друкувалися як підпільно в СРСР, так і за кордоном. Після того, як виникла загроза його арешту, письменник емігрував у 1982 році до ФРН. У Німеччині Борис Хазанов поселився у Мюнхені, підтримував тісні контакти з письменниками-імігрантами з СРСР, зокрема з Володимиром Войновичем. Він також був одним із співзасновників та видавців російськомовного журналу «Страна и мир». Борис Хазанов також неодноразово виступав у радіопередачах на теми культури та літератури на російськомовних радіостанціях. Більшість його літературних творів написані під час проживання у Німеччині.

Творчість

Борис Хазанов опублікував сім книг прози та есеїстики в Росії, США, Німеччині та Ізраїлі. Частина його творів, зокрема романи «Античас» і «Нагльфар в океані часів», повісті «Час короля» і «Чудотворець» часто книговидавці відносять до жанру фантастики[1], хоча частина літературних критиків не погоджується із зарахуванням їх до цього жанру. Борис Хазанов вважається майстром оповідального жанру, в якому в Хазанова перетинаються та змішуються часи та культурно-архетипові мотиви.

Для прози Хазанова характерні рефлексія і ретроспекція як прийом; дійсність набуває рис сновидіння і навпаки.

Оригінальний текст (рос.)
Для прозы Хазанова характерны рефлексия и ретроспекция как приём; действительность приобретает черты сновидения и наоборот.

[2]

Сприйняття Хазановим Росії та її народу можна охарактеризувати його ж словами (із книги «Страх»):

Перед очима, ніби галюцинація, стоїть Русь — країна, куди лисиця й кіт привели довірливого Буратіно. У цій країні пасуться кози із вищипаними боками, вздовж парканів несміливо крадуться обдерті жителі, а на перехрестях стоять люті городові. "Пра-ва тримай!" Сищики нюхають повітря та підозрюють самі себе. У цій країні, на поліцейській дільниці, за столом, закапаним чорнилами, густо хропе черговий бульдог. У цій країні було дванадцять мільйонів ув'язнених, і в кожного був свій донощик, отже, в ній проживало дванадцять мільйонів зрадників. Це та ж країна, яку в рабському вигляді Цар Небесний обходив, благословляючи.

"Біжать. Що ж їм Росія!" Що ж, у якомусь ступені — я ніколи не був патріотом. У своїй країні я відчував себе засланопоселенцем. Я звик соромитися цієї батьківщини, де кожен день — приниження, кожна зустріч — як ляпас, де все — пейзаж і люди — ображає погляд. Проте таємне відчуття шепче мені, що цей сором є різновидом збоченого кохання.
Оригінальний текст (рос.)
Перед глазами, словно галлюцинация, стоит Русь — страна, куда лиса и кот привели доверчивого Буратино. В этой стране пасутся козы с выщипанными боками, вдоль заборов робко пробираются шелудивые жители, а на перекрестках стоят свирепые городовые. "Пра-ва держи!" Сыщики нюхают воздух и подозревают самих себя. В этой стране, в полицейском участке, за столом, закапанным чернилами, густо храпит дежурный бульдог. В этой стране было двенадцать миллионов заключенных, и у каждого был свой доносчик, следовательно, в ней проживало двенадцать миллионов предателей. Это та самая страна, которую в рабском виде Царь Небесный исходил, благословляя.

"Бегут. Что им Россия!"

Что ж, в определенном смысле — я никогда не был патриотом. В своей стране я чувствовал себя ссыльнопоселенцем. Я привык стыдиться этой родины, где каждый день — унижение, каждая встреча — как пощечина, где все — пейзаж и люди — оскорбляет взор. Но тайное чувство шепчет мне, что этот стыд есть род извращенной любви.

Нагороди та визнання

Твори Бориса Хазанова перекладені кількома європейськими мовами, він є лауреатом кількохх літературних премій, зокрема, премії міста Гейдельберга «Література у вигнанні» (1998), «Російської Премії» (2008), Літературної премії імені Марка Алданова (2010), літературної премії імені Олексія Зверєва журналу «Иностранная литература» (2013).

Твори
  • (під псевдонімом Геннадій Шингарьов)
    • Необыкновенный консилиум, 1975
    • Мальчик на берегу океана, жизнеописание сэра Исаака Ньютона, 1981
  • Запах звёзд, сб., Tel Aviv, 1977
  • Час короля. Я Воскресение и Жизнь. Антивремя, New York, 1985
  • Миф Россия, New York, 1986
  • Полнолуние. Этюды о литературе, искусстве и истории. München, 2007
  • (избранные издания последних лет)
    • Допрос с пристрастием. Литература изгнания. М.: Захаров, 2001 (беседы с Джоном Глэдом)
    • Город и сны. М.: Вагриус, 2001
    • Ветер изгнания. М.: Сибирский хронограф, 2003
    • Пока с безмолвной девой. М.: Вагриус, 2005
    • Родники и камни. М.: Новый хронограф, 2009
    • Книги в серии: Русское зарубежье. Коллекция поэзии и прозы (СПб.: Алетейя)
      • Истинная история минувших времен (2009)
      • Третье время (2010)
      • Вчерашняя вечность (2010)
      • После нас потоп (2010)
      • К северу от будущего (2010)
      • Миф Россия (2012)
      • Пусть ночь придет (2013)
      • Элизиум теней (2013)
    • …Пиши мой друг. Переписка 1995—2011 гг. СПб.: Алетейя, 2013 (переписка с Марком Харитоновым, в 2-х томах)
      • Человек-перо. Писатели и литература (2014)
      • Письма из прекрасного далёка: Эпистолярий 1900—2000 годов (2014)

Литература
  • Ланин, Б. А. Борис Хазанов // Проза русской эмиграции (третья волна): Пособие для преподавателей литературы. — Новая школа, 1997. — С. 193-204. — 20000 прим. — ISBN 5-7301-0275-5. (рос.)
  • Munz M. Boris Chazanov: Erzählstrukturen und thematische Aspekte. München: O. Sagner, 1994. (нім.)
  • Lange U. Erinnerung in den metafiktionalen Werken von Boris Chazanov und Jurij Gal'perin: Verfahren zur Konstruktion von Realität, Identität und Text. Frankfurt am Main; New York: Lang, 2003 (нім.)

Примітки
  1. Пошук за результатом «Борис Хазанов» на сайті fantlab (рос.)
  2. Казак В. Лексикон русской литературы XX века. — Москва : РИК «Культура», 1996. — С. 443. — 5000 прим. — ISBN 5-8334-0019-8.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.