Борович Борис Осипович

Бори́с О́сипович Боро́вич (Фінкельштейн) (нар. 19 листопада (1 грудня) 1883(18831201), Одеса — пом. 23 вересня 1938, Київ) — український бібліотекознавець, книгознавець, бібліограф. Представник демократичної течії нової педагогіки, один із фундаторів теорії та практики предметної каталогізації. Засновник та перший завідувач консультаційного відділу Харківської державної бібліотеки. Критикувався за антимарксистські погляди й антипартійну позицію. Репресований, розстріляний 23 вересня 1938 року[1]. Реабілітований 1993 року[2].

Борович Борис Осипович

Ігор Сошинський. Портрет Бориса Боровича
Народився 19 листопада (1 грудня) 1883
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 23 вересня 1938(1938-09-23) (54 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
·розстріл
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Місце проживання Одеса, Харків
Діяльність бібліотекар, бібліограф, педагог, видавець, викладач університету
Галузь бібліотекознавство, книгознавство і бібліографія
Заклад Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка і Харківський інститут народної освіти
Партія Меншовики
Автограф

Життєопис

Народився в родині конторського портового службовця.

Початкову освіту отримав у Одеській приватній єврейській школі, а також закінчив п'ять класів Одеського комерційного училища доктора Х. І. Гохмана.

Починаючи з 1907 року працював службовцем контори, журналістом, коректором у редакціях одеських газет та журналів. Літературна обдарованість спрямувала його до редакцій «Юного обозрения», «Одесских новостей», «Современного слова», «Одесского листка»[3].

Працював у сфері позашкільної освіти, брав участь у створенні дитячих виховних закладів, робітничих клубів. Один із засновників і керівників дитячого клубу в Одесі, де він працював педагогом (1912).

У 1914—1915 роках перебував під наглядом поліції у Могилеві-Подільському за нелегальну політичну діяльність, як член РСДРП.

У 1916 році Борович переїздить до Харкова, де займається журналістикою.

З 1917 року став членом Харківської громадської бібліотеки, читав тут лекції, брав участь у засіданнях правління бібліотеки.

У 1917–29 роках керував Харківською культурно-просвітницькою організацією «Труд», яка допомагала в самоосвіті, надавала консультації з питань культурно-просвітницької та бібліотечної роботи. Організація мала представництва у Москві, Петрограді, Києві, Одесі, Катеринославі та Бахмуті.

У 1918–32 роках працював лектором курсів з бібліотечної та клубної справи.[4]. За дорученням Головнауки керував курсами для наукових бібліотек, а також спеціалізованими семінарами з питань методики організації предметного каталогу.

У 1920 році  став співробітником Харківської громадської бібліотеки, а у жовтні цього ж року заснував та очолив консультаційний відділ Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, де створив предметний каталог та розробив документацію з його організації, професіограми предметизатора, є автором друкованих робіт з методики предметного каталогу. Зробив значний внесок у розвиток вітчизняного читачознавства та бібліопсихології.[5] Завдяки Боровичу про роботу консультаційного відділу знала вся бібліотечна спільнота країни, він став культурно-інформаційним та науково-методичним осередком життя міста. Виявлено понад 70 публікацій про діяльність відділу того часу.[6]

1925–30 роки — співробітник часопису Українського наукового інституту книгознавства «Бібліологічні вісті»[7].

У квітні 1927 року в Києві Борович був обраний дійсним членом Каталографічної комісії ВУАН.

Учасник Всесоюзної наради книжкових палат (Харків, 1927), засідань Українського бібліологічного товариства при ВУАН (Київ, 1929), з'їзду книжкових працівників (Москва, 1929).

Творчий доробок Б. О. Боровича — близько 90 найменувань книг і публікацій. Праці висвітлюють питання політичного життя, освіти, педагогіки, психології та книгорозповсюдження. Автор вивчав питання організації роботи бібліотек, фондознавства, каталогізації, довідково-бібліографічного обслуговування читачів. Розглядав бібліотеки як культурні та освітні центри, незалежні від ідеологічного впливу, відстоював принцип безпартійності бібліотечних закладів.

Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка видала бібліографічний покажчик «Борис Осипович Борович (1883—1938). Матеріали до біографії». До 120-ліття з дня народження[8].

Праці
  • Организация и ведение небольших библиотек: Опыт практ. руководства. Х., 1918(рос.)
  • Пути сближения книги с читателем: Опыт методологии культур. работы в библиотеке. Х., 1922(рос.)
  • Предметный каталог. Х., 1925(рос.)
  • О систематическом и предметном каталогах // Труды 1-й конференции научных библиотек РСФСР. Москва, 1926(рос.)
  • Классификация книг в научных библиотеках и предметный каталог // Бібліот. зб. К., 1926. Ч. 1(рос.)
  • Рубрики предметного каталога. Х., 1928(рос.)
  • Письменник–критик–читач // Журн. бібліотекознавства та бібліографії. К., 1930. № 4
  • Як писати масову виробничу книгу. К., 1935

Примітки
  1. Перший завідувач консультаційного відділу: Борис Осипович Борович
  2. Борович Борис Осипович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  3. Дмитриченко І. В. Подвижнік бібліотечної справи// Реабілітовані історією. Харківська область: Книга друга / КЗ "Редакційно-видавнича група Харківського тому серії «Реабілітовані історією».-К.; Х.: Оригінал, 2014. — С. 91-98.
  4. Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К.: НБУВ, 2017. — С. 59–60.
  5. Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка. Історія бібліотеки. Хроніка основних подій: 1917—1990.
  6. Бібліотека Бібліотека в історичному просторі трьох епох. До 125 — річчя Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Нариси. Ювілейне видання. (українською). — Харків: РА «ІРІС», 2011. — С.134.
  7. «Бібліологічні вісті» // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  8. Клуб знаменитых харьковчан «Дайджест Е» № 12 2003(рос.)

Джерела та література

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.