Бортоло Мутті

Народився 11 серпня 1954 року в місті Трескоре-Бальнеаріо. Вихованець футбольної школи клубу «Інтернаціонале», з яким 1971 року виграв Турнір Віареджо. Втім так і не пробившись до першої команди здавався в оренду в клуби нижчих дивізіонів «Массезе»[2], «Пескара»[3] та «Катанія»[4].

1977 року став гравцем клубу Серії Б «Брешія»[5], де відіграв наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Брешії», був основним гравцем команди і в останньому сезоні зайняв з командою 3-тє місце та вийшов до Серії А. Втім у еліті Бортоло не дебютував, оскільки покинув клуб і протягом сезону 1980/81 років захищав кольори іншої команди другого дивізіону «Таранто», але не врятував команду від вильоту до Серії С1..

1981 року уклав контракт з «Аталантою», у складі якої провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. За цей час він вийшов з командою з Серії С1 до Серії А, але вдруге у кар'єрі покинув клуб після його виходу до еліти, через що так ніколи і не зіграв у Серії А.

З 1984 року три сезони захищав кольори команди клубу «Мантова». З цією командою Мутті вийшов до Серії С1, але після вильоту назад до Серії С2 у 1987 році завершив професіональну кар'єру. Після цього Мутті став граючим тренером у аматорському клубі «Палаццоло», де він грав протягом 1987—1989 років.

Після роботи тренером в «Палаццоло», 1991 року Мутті очолив «Леффе»[6], яке в першому ж сезоні вивів до Серії С1, де в наступному сезоні перші кроки в дорослому футболі під керівництвом Мутті робив майбутній чемпіон світу Філіппо Індзагі, а команда посіла високе 4-те місце.

В результаті молодого тренера помітили клуби Серії Б і він з 1993 по 1995 рік був головним тренером «Верони», посівши 12-те і 10 -те місця відповідно, а в сезоні 1995/96 з «Козенцою» став 11-им у Серії Б.

1996 року Мутті вперше очолив клуб вищого дивізіону, ним стала «П'яченца», яку він врятував від вильоту з Серії А, вигравши плей-оф у «Кальярі» (3:1)[7]. Після цього Бортоло перейшов на роботу в «Наполі», де через вкрай невдалий старт (4 очки у 5-ти матчах), вже у жовтні він був звільнений.

Після невдачі Мутті повернувся до Серії Б, де спочатку протягом одного сезону 1998/99 був головним тренером «Аталанти» (шосте місце), потім два роки знову тренував «Козенцу» (одинадцяте і восьме місце відповідно), а розіграш 2001/02 провів на чолі «Палермо», закінчивши з новачком другого дивізіону на високому 11 місці[8].

19 червня 2002 року Муцтті став головним тренером «Реджини»[9], повернувшись до роботи в Серії А після тривалої перерви. Втім і цього разу робота в еліті у Бортоло не заладилась і вже після восьми турів, у яких клуб здобув лише одну перемогу, у листопаді Мутті був звільнений[10].

У жовтня 2003 року Мутті став головним тренером команди Серії Б «Мессіна»[11], з якою у першому ж сезоні зайняв 3-тє місце та вийшов до Серії А. У елітному дивізіоні в сезоні 2004/05 клуб сенсаційно зайняв 7-ме місце, що стало найкращим результатом за всю історію клубу і не змогла зіграти в Кубку Інтертото тільки через те, що не отримала ліцензування від УЄФА. Втім наступний сезон виявився для команди провальним, через що він був звільнений з посади 26 березня 2006 року[12], а команда вже без Мутті змогла зберегти місце в еліті лише через Кальчополі і виключення «Ювентуса».

13 лютого 2007 року очолив тренерський штаб клубу «Модена»[11]. Бортоло вдалося врятувати команду від вильоту і закінчити сезон на 15-му місці в Серії Б, втім по ходу другого сезону 20 квітня 2008 року він був звільнений від своїх обов'язків[13].

8 грудня 2008 року прийняв пропозицію попрацювати в іншому клубі Серії Б «Салернітана» замість звільненого Фабріціо Касторі[14], втім вже після п'яти ігор, в яких здобув лише одну перемогу, 24 січня 2009 року він також був звільнений з посади після поразки від «Сассуоло» (0:1) і замінений назад на свого попередника[15].

11 січня 2010 року було офіційно оголошено його повернення Мутті до «Аталанти»[16], де він мав замінити Антоніо Конте. Але врятувати команду Бортоло не зумів і сезон закінчився вильотом бергамасків до Серії Б, незважаючи на те що Мутті зміг значно покращити результати команди, набравши 21 очко в 19 іграх чемпіонаті, і 15 червня 2010 він був замінений на Стефано Колантуоно.

10 лютого 2011 року Мутті очолив ще одного аутсайдера вищого дивізіону, клуб «Барі»[17], але і його не зміг врятувати від вильоту і 15 червня того ж року покинув команду[18]. Лише з третьої спроби Мутті вдалося врятувати команду від пониження у класі: цією командою стало «Палермо», яке він очолив 19 грудня 2011 року[19]. Втім успіх у чемпіонаті не переконав епатажного президента клубу Мауріціо Дзампаріні продовжити контракт з тренером і він покинув посаду.

З 28 вересня 2013 по 2 лютого 2014 року був головним тренером «Падови»[20], з якої був звільнений після того, як набрав лише одне очко в останніх п'яти матчах Серії Б[21].

25 листопада 2015 року змінив Крістіана Пануччі на посаді головного тренера «Ліворно»[22], але вже через два місяці, за які клуб не здобув жодної перемоги в 9 іграх, Пануччі був повернутий на посаду[23].

Його старший брат Тіціано Мутті, також професійно грав у футбол. Щоб розрізнити їх, Тіціано називали Мутті I і Бортоло — Мутті II[24].

• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Бортоло Мутті на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Бортоло Мутті на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)