Борш (Албанія)

Територія села розташована у широкій долині, утвореній декількома струмками. Пласка частина долини на заході забудована сільськими маєтками, низька частина заболочена, а більша похила частина долини зайнята оливковими та цитрусовими гаями.

Має піщаний пляж довжиною 5 км[1].

Через село тече декілька струмків, найбільший з яких бере початок на сході верхньої частини села та має назву Борш, а на берегах його збереглися зарості олеандру, які 2007 року було рекомендовано захистити статусом «охоронного ландшафту»[2]. Струмки течуть з гірських джерел, які відомі під назвою «джерела Боршу». Навколо найбільшого джерела побудовано популярний ресторан[3]. Струмок Борш довжиною в 2 км утворює мальовничий водопад.

Також у західній частині села тече відносно повноводна річка Фтера.

У місцевості переважають північно-західні та північні вітри[3].

Через верхню частину села проходить автодорога Вльора-Саранда, прокладена 1957 року. На захід від Боршу знаходиться село Кепаро, на південний схід — селище Пікерас та село Лукове. Північна дорога у гори веде до села Фтерре.

Місцевість відома з античних часів, коли на північ від села на пагорбі існувало давньоепірське місто Борш. Це був важливий центр хаонців, який за значенням можна порівняти з Хімарою чи Бутрінтом[4]. Надалі на пагорбі була побудована візантійська фортеця (Сопот), перебудована османами в XV—XVI століттях, руїни якої на початку XXI століття перетворені на музей[4]. На південний захід від фортеці у 1974 році було знайдено некрополь та склеп IV-III століть до н. е.[5]. У долині збереглися античні бруковані дороги, а також залишки іригаційної системи[3].

У першій половині XV століття фортецю Сопот та село Борш, яке лежало від неї вглиб долини річки Фтерра захопили османські війська. Натомість 1456 року ними володів неаполітанський король Альфонсо V, а в 1470-1479 роках фортецю й село утримували венеціанці. Короткий час у 1479-1481 роках Сопот відійшов Османській імперії, але 1 вересня 1481 року його захопив Гйон Кастріоті II. Утім 1492 року османи знову захопили фортецю й тепер майже без перерв володіли нею до початку XX століття. У той період Борш складався з близько 60 будинків та ще 14 будинків поблизу стін замку (село Кокні).[5]

Облога венеційцями фортеці Соппото (Борш) у 1570 році, німецька гравюра

У 1570 році з початком Кіпрської війни грецький військовий діяч Іммануїл Морморіс з венеційськими військами з Корфу висадився в долині Борш та розпочав облогу османської фортеці. 7 червня фортецю було взято, а греки Хімаре почали повстання проти османів. Утім, уже 1571 року османська армія відвоювала фортецю назад[6]

Сучасний вигляд руїн фортеці

Сучасний Борш побудований нижче традиційного селища, яке спочатку було зруйноване в ході Першої світової війни, а надалі розбомблено в часи Другої світової війни[3].

Упродовж правління Алі-паші в XIX столітті Борш містив 700 будинків, також було відновлено фортецю, побудовано мечеть і медресе[5].

На квітень 2020 року в Борші був запланований «Південний вуличний фестиваль» (англ. South Outdoor Festival), що проводиться в селах Албанської рив'єри з 2017 року, який через пандемію коронавірусної хвороби було відкладено[7].

Місцеве населення займається сільським господарством, зокрема скотарством та вирощуванням олив. Наявний оливопереробний завод.[3]

Станом на 2005 рік у селі було декілька готелів на березі моря[3], надалі їхня кількість зросла.

Доповідь Світового банку 2005 року відмічала ненадійне електро- та водопостачання в селі, а також відсутність каналізації[3].

• Borsh. Integrated Sustainable Development of the Southern Coastal Region (2016)(англ.)