Борщів (Баришівський район)

Бо́рщів — село у Баришівському районі районі Київської області. Засноване в 1300 році на річці Трубіж. Населення — 500 осіб.

село Борщів
Герб Борщова
Автошлях М 03. Зупинка Борщів, серпень 2017 року
Автошлях М 03. Зупинка Борщів, серпень 2017 року
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада Волошинівська сільська рада
Облікова картка село Борщів 
Основні дані
Засноване 1300
Населення 528
Площа 2,23 км²
Густота населення 236,77 осіб/км²
Поштовий індекс 07500
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°17′45″ пн. ш. 31°22′13″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
96 м
Водойми Трубіж
Місцева влада
Адреса ради 07545, Київська обл., Баришівський р-н, c. Волошинівка
Вебсторінка Офіційний портал села
Карта
Борщів
Борщів
Мапа

 Борщів у Вікісховищі

Історія

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

22 травня 1716 року гетьман Скоропадський підписав універсал, яким підтвердив за Переяславським кафедральним монастирем надані без його відома полковником Томарою села Гайшин і Борщів.[1]

У 1755 році гетьман Кирило Розумовський відновив третю Переяславську сотню до якої увійшов і Борщів.[2]

За описом Київського намісництва 1781 року село Борщів відносилось до Переяславського повіту даного намісництва. На той час у ньому нараховувалось: 6 хат виборних козаків, 27 хат — козаків підпомічників, 6 хат посполитих, різночинських і козацьких підсусідків. Всього було 39 хат.[3]

За книгою Київського намісництва 1787 року, у селі проживало 160 душ. У той час Борщів був у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників корнета Степана Симоновича і його брата.

З ліквідацією Київського намісництва село як і увесь Переяславський повіт перейшло до складу Полтавської губернії.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 608 осіб, з яких 276 чоловіків та 332 жінки.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 531 особа.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

МоваВідсоток
українська 97,92 %
російська 2,08 %

Відомі уродженці

Примітки

  1. Аброскін П., Кривошея В., Стасенко О. Київщина козацька: люди і долі. — К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. — С. 27-42.
  2. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 187—188.
  3. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.