Боцяновський Володимир Теофілович

Народився 27 червня 1869 року в с. Скоморохи Житомирського повіту Волинської губернії в родині священика. 1878 року поступив до підготовчого класу Житомирської чоловічої гімназії, яку закінчив в 1888 році.

Під час навчання жив на квартирі настоятеля св. Михайлівської церкви Ф. І. Храповича на Михайлівській вулиці.

Ще в гімназичні роки виявив літературні здібності і почав з 1885 року друкуватися на сторінках Житомирської губернської газети «Волинь» (нарис «Живі мощі»).

В 1888 році В. Боцяновський стає студентом історико-філологічного інституту в Петербурзі, згодом переходить на історичне відділення Петербурзького університету.

Ще до закінчення навчання, скориставшись літніми канікулами і перебуваючи на Батьківщині, В. Боцяновський написав нарис про історію Житомирської публічної бібліотеки, присвячений її 25-річчю. Вперше цей нарис був надрукований в журналі «Киевская старина» (1891, т. 34), а пізніше був виданий окремою книжкою.

Через рік після виходу книжки «Публичная бібліотека в Житомире (по поводу её 25-летия)» її автор закінчив університет. Він залишився у Петербурзі, де працював майже весь час аж до 1917 року в імператорській канцелярії з прийняття прохань. До речі, Володимир Теофілович місце своєї служби приховував від колег-літераторів, як врешті, і свої заняття літературою — від колег-чиновників.

На початку 90-х років під впливом пожвавлення, внесеного в громадсько-літературне життя М. Горьким, — писав сам В. Т. Боцяновський, — він «повністю … скоро перейшов до сфери літературно-публіцистичних інтересів» і став одним із засновників і перших президентів (1904 — початок 1905) Російського бібліографічного товариства. Його перу належить багато книгознавчих та бібліографічних праць.

Протягом 7 років (1903–1910) він друкував у «Руси» рецензії на нові книги під загальним заголовком «Критические наброски». В 1907–1908 роках В. Боцяновський був редактором сатиричного журналу «Серый волк» (видавець — А. С. Суворін) і в той же час продовжував друкувати статті і замітки з літературно-мистецької тематики в таких виданнях, як «Современник», «Театр и искусство», «Биржевые ведомости».

В 1910–1913 роках Володимир Теофілович видає журнал «Свободным художникам». На цей час припадають і його перші спроби з драматургії. Всього їм було написано 9 п′єс.

Після Жовтневої революції Володимир Теофілович працював в бібліотеці Академії наук СРСР, був на лекторській та викладацькій роботі.

В. Т. Боцяновський жваво цікавився життям рідної Волині, не поривав зв′язків з містом своєї юності. Його ім′я стоїть під проектом Статуту Товариства дослідників Волині. Ряд своїх праць Володимир Теофілович присвятив нашому краю: «Про походження назви Волинь». «Вчителі В. Г. Короленка», «Купрін і Житомирські жандарми».

Мешкаючи в Петербурзі-Петрограді-Ленінграді, В. Т. Боцяновський популяризував українську літературу і мистецтво, досліджував українсько-російські літературні зв′язки («Нариси з історії українського театру», у співавторстві — стаття про М. Заньковецьку, 1908; «Шевченко і український театр», 1911; «М. Коцюбинський і Л. Толстой», 1913; «Шевченко — скульптор», 1939).

У 1939 році Володимир Теофілович опублікував повість про Т. Г. Шевченка «Петербурзькі зустрічі», що разом з іншими його публікаціями 1938–1941 років мала увійти до широкого біографічного полотна «Тарасові університети» (рукопис загинув під час Ленінградської блокади).

В. Т. Боцяновський на замовлення однієї з драматичних труп переклав українською мовою комедію М. В. Гоголя «Ревізор»; російською мовою він переклав гуморески Остапа Вишні; 1927 року видав книжку перекладів українських гумористів «Український гумор».

Перу В. Т. Боцяновського належить класичне, як на той час, дослідження (у співавторстві з Є. Геллербахом) «Русская сатира Первой революции 1905–1906» (1925), в якому є відомості про українські сатиричні та гумористичні журнали й російськомовні часописи, що виходили в Україні; наукові праці про творчість Олександра Пушкіна, Максима Горького, Л. Андрєєва, Вікентія Вересаєва, Олександра Грибоєдова, Миколи Некрасова, В. Короленка.

Коли розпочалася війна, 72-річний старійшина ленінградських письменників відмовляється покинути місто, якому загрожував ворог. Але літа й хвороби взяли своє. Володимира Теофіловича евакуювали до Москви де він незабаром помер. Сталося це 16 липня 1943 року.

• Біографія Боцяновського В. Т.