Бочкович Кирило Васильович

Кири́ло Васи́льович Бочко́вич (нар. 1918(1918) — 24 серпня 1944) — радянський військовик часів Другої світової війни, заступник командира відділення взводу ППО 384-го окремого батальйону морської піхоти (Очаківська військово-морська база Чорноморського флоту), Старшина II статті. Учасник миколаївського десанту під командуванням К. Ольшанського. Герой Радянського Союзу (1945).

Кирило Васильович Бочкович
Народження 1918(1918)
Саврань, Балтський повіт, Подільська губернія
Смерть 24 серпня 1944(1944-08-24)
Жебріяни
Поховання Приморське
Країна  УНР
 СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил  ВМФ СРСР
Рід військ морська піхота
Партія КПРС
Звання старшина II статті
Формування 384-й окремий батальйон морської піхоти
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Кавказу»
 Бочкович Кирило Васильович у Вікісховищі

Життєпис
Пам'ятник Бочковичу у м. Подільськ

Народився у 1918 році в містечку Саврань, нині — селище міського типу, районний центр Одеської області (тоді Балтського повіту Подільської губернії) в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту.

До лав РСВМФ призваний у 1939 році. Закінчив електромеханічну школу навчального загону Чорноморського флоту. Проходив військову службу машиністом-турбіністом на кораблях Чорноморського флоту: крейсері «Ворошилов», есмінцях «Бодрий» і «Фрунзе». З травня 1943 року — заступник командира відділення взводу ППО 384-го окремого батальйону морської піхоти. У складі батальйону восени того ж року брав участь в десантних операціях по визволенню міст Таганрога, Маріуполя, Осипенко (нині Бердянськ). Був поранений. Член ВКП(б) з 1944 року.

Особливо відзначився при визволенні Миколаєва. В ніч з 25 на 26 березня 1944 року в складі десантного загону під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського на рибальських човнах переправився через Бузький лиман і висадився в Миколаївському порту з метою порушити бойове управління супротивника, перерізати комунікації і завдати удару по ворожій обороні з тилу, тим самим сприяючи наступу Червоної армії. Зайнявши оборону в районі портового елеватора, протягом двох діб десантники вели нерівний бій з переважаючими силами супротивника, відбивши 18 атак і знищивши понад 700 німецьких солдатів і офіцерів[1].

Загинув у бою 24 серпня 1944 року[2]. Похований в центрі села Приморське Ізмаїльського району Одеської області[3].

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшині ІІ статті Бочковичу Кирилу Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Також був нагороджений орденом Червоного Прапора і медалями.

Література
  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 59-63. (рос.)
  • Кирилл Васильевич Бочкович // Книга памяти Украины: Одесская область: в 11 т. / Одес. обл. редкол. Книги памяти Украины. — О., 1994—2008.
    [Т.] 7: Савранский р-н, Саратский р-н, Тарутинский р-н, Татарбунарский р-н, Фрунзовский р-н, Ширяевский р-н / Ю. А. Петренко, А. Г. Гурский, В. Д. Сальников [и др.]. — Аспект, 1995. — с. 21. — 736 с.: ил. — ISBN 5-8404-0049-1(рос.)

Примітки
  1. Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 28 травня 2015.
  2. Іменний список незворотніх втрат особового складу. (рос.)
  3. Облікова картка військового поховання. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.