Бої за Маріуполь (1919)

Бої за Маріуполь  — бої які тривали з 19 березня по 27 березня 1919 між Задніпровською дивізією Н.І. Махно і Добровольчою армією (генерала Денікіна).

Бої за Маріуполь (1919)
Бої за Донбас (січень - травень 1919)
Махно і Дибенко в Маріуполі.[2]

Махно і Дибенко в Маріуполі.[3]
Дата: з 19 березня по 27 березня 1919
Місце:
Результат: Захоплення міста білогвардійцями
Сторони
РСФРР
РПАУ
Командувачі
Махно Нестор Іванович Виноградов Михайло Миколайович
Військові формування
РПАУ Донецька група ЗСПР

Історія

19 березня відбувся перший наступ Задніпровської дивізії, в ході якого війська батька Махна змусили супротивника тікати в місто, після довгої перестрілки під містом відійшли від міста. Це викликало велику паніку серед військ Добровольчої армії.

21 березня зачитавши наказ по бригаді про настання в східному напрямку, Махно пояснив, що зразу Маріуполь взяти не вдалося і від нього довелося дещо відступити. Зараз відбувається передислокація військ і місто будуть брати 8-й і 9-й полки. Взяття його ускладнюється присутністю на рейді військових кораблів Антанти. Але Маріуполь, проте оточений з трьох сторін, і найближчими днями буде взято[4].

25 березня був другий наступ, і 27 березня місто було зайняте партизанами на чолі з батьком Махно.

Народ зустрічав їх радісно з привітаннями, в місті зразу ж був організований комітет підпільної партії комуністів-більшовиків, військово-революційний комітет і комісаріат народної радянської міліції.

Начальник 1-ї Задніпровської дивізії П. Дибенко телеграфував зі звільненого Маріуполя Раднаркому УРСР:

…В боях відзначилися 8-й і 9-й полки, артилерійський дивізіон, розбивши вщент противника, захопивши багату військову здобич. Стійкість і мужність полків була надзвичайною. При наступі полки обстрілювалися з боку противника і французької ескадри з 60 гармат. Попри згубний вогонь противника, полки йшли без пострілу до зіткнення з противником, після чого під командою мужнього командира 8-го полку, неодноразово відзначився в боях, т. Куриленко кинулися в атаку. Укріплення противника були взяті штурмом. Під час штурму, були втрати: 18 вбитих, 172 поранених. Противник перекинутий був у море. Ці славні полки без відпочинку знову перейшли в наступ. Прошу нагородження 8-го і 9-го полків, артилерійського дивізіону особливими Червоними прапорами та командира 8-го полку т. Куриленко орденом Червоного Прапора. Командиру 9-го полку т. Тахтамишеву і командирам батарей артилерійського дивізіону оголосити подяку. Захоплено понад 3 500 000. Пудів вугілля. Французька ескадра після пред'явленого нами ультиматуму спішно покинула порт. За один день з порту вивезено 300 тис. Пудів вугілля. Вантаження вугілля триває. Засоби поки відпущені. З дивізії потрібно терміново комісія для відряджання та розподілу вугілля. Захоплено два тральщики, які поспіхом наводяться в справність, мною тимчасово призначені на тральщику старшини, машиністи, трюмні кочегари, сигнальники, кермові та комендори, потрібні командири, механіки, штурман. При подальшому наступі козаки зі зброєю в руках здаються цілими сотнями. Наші частини підійшли впритул до Таганрога[5].

Самого Нестора Махно було нагороджено орденом Бойового Червоного прапора[6].

З 27-го — 28-го вночі почалися грабування, самочинні обшуки, з якими ревком був безсилий боротися, не маючи у своєму розпорядженні збройної сили

Втрати

Добровольча армія

  • Питік Іван. Унтер-офіцер Окремого корпусу жандармів. Убитий навесні 1919 року.
  • Регір Петро Петрович. Розстріляний 4 травня 1919 року в Маріуполі

РПАУ

  • Невідомий махновець 20 березня 1919 року
  • 27 березня 1919 року Дегтяр Сергій Павлович 17 років уродженець села Захарівка Маріупольского повіту.
  • 27 березня Росний Матвій 26 р. боєць 7-ї роти 8-го Задніпровського полку[7].

Джерела

Примітки

  1. http://www.makhno.ru/photo.php
  2. http://www.makhno.ru/photo.php
  3. http://www.makhno.ru/photo.php
  4. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно Стр 126—127
  5. Гражданская война на Украине… Т. 1. Кн. 2. С. 291 292.
  6. Данілов, Віктор; Шанін, Теодор (2006). Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921 [Нестор Махно. Селянський рух на Україні. 1918-1921] (Російська). Російська політична енциклопедія (РОСПЕН). с. 1000.
  7. Фонд № 212 - Марія-Магдалинівська церква Катеринославської духовної консисторії, м. Маріуполь Маріупольського повіту Катеринославської губернії
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.