Маріупольський повіт

• 24 березня 1780 Кальміуський повіт перейменований у Маріупольський повіт Азовської губернії
• 1784—1796 роках у складі Катеринославського намісництва
• 1796—1802 роках у складі Новоросійської губернії
• 1802 Маріупольський повіт ввійшов до створеної Катеринославської губернії
• 1807 існує Грецький округ Таганрозького градоначальства Катеринославської губернії, який згодом перейшов до складу Олександрівського повіту
• Утворений 1874 поділом Олександрівського повіту у складі Катеринославської губернії
• У березні-квітні 1918 року увійшов до складу Озівської землі УНР.
• 1920 переданий до складу новоствореної Донецької губернії, де у січні-грудні 1920 був ліквідований з переходом до поділу на райони (був створений Маріупольський район), після чого поновлений
• 7 березня 1923 ліквідований і на його території створено Маріупольську округу за переходом до устрою губернія-округа-район

На початку 19-го століття — за часів російської колонізаційної політики, Катериною II була зроблена спроба в здійсненні ідеї по створенню етнічно закритих поселень на території Російської імперії. Цей захід припускала й сприяла розвитку неосвоєних земельних ділянок та природних багатств колоністами, що переселилися з західноєвропейських територій. Особливої ​​уваги і розгляду заслуговують одні з найбільших німецьких поселень переселенці — Хортиця (нім. Chortitza) і Молочна (нім. Molotschna) з Маріупольських колоній.

У період 1818-1819 ів в Російську імперію іммігрувало найбільше число найзнедоленіших німецьких сімей з Західної Пруссії. Спочатку вони були розміщені на південь від поселень менонітів з Молочної колонії — приблизно в 30 милях від нім. Altona, але депутатами іммігрантів дані території були відхилені для проживання та розвитку поселень під приводом «несприятливих ґрунтових умов» для розвитку господарської діяльності. Тоді, рішенням царського уряду Російської імперії, їм були запропоновані землі Маріуполя — в районі повітового міста Олександрівськ (сучас. Запоріжжя 1806-1921ів), Катеринославського повіту. Саме в ці 1823-1824 рр. по «прусському планом» було створено 11 лютеранських і 6 католицьких сіл.[1] За винятком імен з німецьких селищ нім. Kirschwald, нім. Kronsdorf і нім. Kaisersdorf, решта — переселенці з Західної Пруссії. Наступні групи іммігрантів прибули в 1825-му,[2] 1828-му[3] і 1842-му[4] роках, в основному з Бадена і Гессен-Дармштадта. Як і на початку 30-х років 19 століття, недолік земель в деяких старих німецьких колоніях було врегульовано. Уряду Росії був запропонований план розвитку «єврейської степу» у Маріуполі, який розробили самі єврейські громади, і для розвитку дочірніх колоній Маріуполя були зарезервовані землі в Чернігів повіті. У період 1831-1832 ів були утворені поселення німецьких фермерів в районі Хортицяі 5, так званих — Беловезер (нім. Beloweser) поселень в районі сіл Беломезер (нім. Belomeser),[5] а також 4 села — в період з 1833-ий по 1839-ий роки,[6] які утворили меноніти.

• місто Маріуполь з передмістями Біржа, Каменоломні, Карасівськ, Сади, Слобода, Запаланним містом, Клиновою балкою, портом Маріуполь, слободою Новоселівка та гірничо-металурігйним заводом.
• Анадольська
• Андріївська
• Бешівська
• Благодатівська
• Богатирська
• Велико-Каракубська
• Велико-Янісольська
• Времівська
• Гнатівська
• Грунауська
• Єлисаветівська
• Іванівська
• Каранська
• Комарська
• Крестовська
• Ласпинська
• Майорська
• Мало-Янісольська
• Мангуська
• Мар'їнська
• Миколаївська
• Михайлівська
• Ново-Каракубська
• Новоспасівська
• Новопетриківська
• Новотроїцька
• Павлівська
• Петрівська
• Петропавлівська (Бергтальська)
• Платонівська
• Покровська
• Романівська (Людвигстальська)
• Сартанська
• Старо-Керменчицька
• Стильська
• Стрітенська
• Темрюцька
• Ялтинська

• Енциклопедія Брокгауза.
• Волости. Важнейшие селения Европейской России. Санкт-Петербург 1886. (рос.)

• Grunau und die Mariupoler Kolonien (J. Stach) (нім.)
• Karl Stumpp, «Die Auswanderung aus Deutschland nach Russland in den Jahren 1763 bis 1862»; Landsmannschaft der Deutschen aus Rußland. (нім.)
• Konrad Keller «Die Deutsche Kolonien in Südrußland» (нім.)
• Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією: Запорізька область»; видавництво «Дніпровський металург», Київ — Запоріжжя, 2005—2010
• КОЛЕКЦІЯ КАРТ І ПЛАНІВ (Архівні зібрання України), Херсон — 2006
• Президентська бібліотека імені Б. М. Єльцина (рос.)
• Список заарештованих НКВС (англ.)
• Johann Schwind «Тяжёлая доля переселенца», Homburg, Saar, 2000 (рос.)
• Немцы России: энциклопедия: т. 1: А — И / Редкол.: В. Карев (пред. редкол.) и др. — М., «ЭРН», 1999. — 832 с. (рос.)
• Немцы России: энциклопедия: т. 2: К — О / Редкол.: В. Карев (пред. редкол.) и др. — М., «ЭРН», 2004. — 747 с. (рос.)
• Немцы России: энциклопедия: т. 3: П — Я / Редкол.: О. Кубицкая (пред. редкол.) и др. — М., «ЭРН», 2006. — 893 с. (рос.)
• Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. / Сост. В. Дизендорф. — М., «ЭРН», 2006. — 470 с. (рос.)