Тахтамишев Володимир Феофанович

Народився в селі Велика Янісоль.

У 1918 році в селі Старий Керменчик Тахтамиша створив і очолив грецький повстанський загін, який боровся з автро-німецькими окупантами. Загін діяв в районі сіл Мала Янісоль, Чердакли, Келлеровка, Македонівка, Сартана.

Числа 21 лютого в Пологи до махновців приїхав Дибенко з наказом. Був огляд, була нарада з комскладом, де Дибенко зчитав наказ командувача групою Харківського напрямки Скачко: "19 лютого 1919 Таємно. Війська, що входять у ввірену мені групу, наказано звести в дивизію, а тому наказую: з частин, що знаходяться під командою тт. Дибенко, Махно і Григор'єва утворити одну стрілецьку дивізію, якою надалі іменуватися Задніпровської української радянської дивізії.

Після цього Тахатамишева призначили політкомом 9-го полку, Задніпровської дивізії.[1]

У березні 1919 року Володимир був командиром 9-го полку, він був єдиним командиром якого не обрали махновці, він був призначений більшовиками. В цей же час його представили до нагороди Червоний Орден.[2]

19 березня 1919 Тахтамиш брав участь у визволенні Маріуполя від білої армії він командував 9-полком. Після звільнення міста Дибенко нагородив 9 полк осбоим Червоним прапором. А Володимиру оголосили подяку.[3]

Наприкінці червня Тахатмишев разом з іншими частинами махновців займав частину фронту який простягнувся від Бердянська до села Покровське. Під його командуванням перебував 9 грецький піхотний полк у складі 2000 червоноармійців, з них 1200 без гвинтівок.[4]

В кінці 1919 року беззбройний загін Тахтамишева влився 14 армію і залишився в ній розірвавши відношення з махновцями[5].

Після закінчення громадянської війни він оселився в Маріуполі, очолив будівництво рибоконсервного комбінату і став його першим директором.[6]

У 1935 році він помер від важкої хвороби.[7]

• Орден Червоного Прапора (1919

• Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно
• Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" - Мариуполь, 1995