Брама Заборовського
Бра́ма Заборо́вського — пам'ятка архітектури національного значення 18 століття, західний (з боку Золотих воріт) парадний в'їзд до резиденції київських митрополитів на території Софійського собору у Києві. Один із найяскравіших зразків українського бароко.
| Брама Заборовського | |
|---|---|
 | |
|
| |
| Тип | церква |
| Статус спадщини | Пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип будівлі | брама |
| Архітектор | Йоган Шедель (?) |
| Будівник | Рафаїл Заборовський |
| Будівництво | 1746 |
| Стан | реставрована |
| Ідентифікатори й посилання | |
  Брама Заборовського (Україна) | |
 | |
 Брама Заборовського у Вікісховищі | |
Історія
Споруджена 1746 року[1] під час масштабних реставраційно-будівельних робіт на території Софії Київської — ймовірно, архітектором Йоганом Шеделем. Замовник — київський митрополит Рафаїл Заборовський, знавець та любитель мистецтва, іменем якого і названо пам'ятку.
У 19 столітті, під час будівельного буму, брама опинилася у глухому провулку, рівень землі біля неї підвищився на метр[2]. Через це у 1822—1823 роках пам'ятку майже повністю розібрано, арку збереженого східного фасаду замуровано цеглою, а прилеглий митрополичий двір перетворено в сад.
Архітектура
Від первісної брами зберігся тільки західний фасад. Решту розібрано у 19 столітті (станом на 2010 рік відтворено, реставрація триває).
Археологічними розкопками 1957 року встановлено первісні планування та вигляд брами. Це була одноповерхова прямокутна будівля зі сторонами 16,67 м (з півночі на південь) та 13,46 м (зі сходу на захід), зведена з цегли на вапняному розчині. В центральній частині пролягав арковий проїзд завширшки 3,87 м, а з боків знаходилися кордегардії. Всі перекриття пам'ятки — склепінчасті, її увінчував двосхилий дах, обидва (східний та західний) фасади прикрашали фронтони.
Збережений автентичний фасад оздоблено двома парами колон з коринфськими капітелями і завершено високим фігурним фронтоном із соковитим рослинним орнаментом, який імітує листя аканту й винограду, та гербом митрополита Рафаїла Заборовського.
На думку Дмитра Антоновича, брама
 |
«… зібрала всі примхи й усю безмежну вибагливість козацького бароко, всю його мальовничість і всі його архітектонічні нелогічності, химерність ламаних ліній, що очеркують фронтон, жагу до різьбарської пересиченості. З цих, здавалося б, невдячних елементів утворено цілість химерну, примхувату, але незвичайно мальовничу, принадну, затишну й красномовну.»[3] |  |
Сучасність
У 1990 році в комплексі ансамблю Софії Київської пам'ятку занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
З 2007 року за спеціальним дозволом ЮНЕСКО триває відтворення споруди у первісному вигляді — для забезпечення її архітектурної цілісності. Землю трапецієвидного майданчика перед брамою вибрано на 1,2 м, з боку провулку влаштовано сходи вниз.
Галерея
Фото початку 20 століття
Західний фасад
Проїзд (в процесі реставрації)
Колони та сходи для спуску нижче рівня провулку
Після реставрації
Примітки
- За іншими даними — у 1744—1748 роках.
- 1,2 м станом на 2007 рік, коли розпочато реставрацію.
- Історія української культури(укр.)
Джерела та посилання
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Софійський монастир. Брама Заборовського (1746)(укр.)
- Реставраторам митрополичого будинку вдалося більше, ніж задумували(укр.)