Бровченко Микола Володимирович

Бровченко Микола Володимирович (́нар. 19 серпня 1954, Мала Виска, Кіровоградська область) — журналіст, сценарист, рекламіст, музикант, есеїст, автор жанру «Музослів'я». Син видатного українського поета, публіциста, громадського діяча Володимира Яковича Бровченка та вчительки української й російської мов та літератур Лесі Іллівни Бровченко.

Бровченко Микола Володимирович
Народився 19 серпня 1954(1954-08-19) (67 років)
Мала Виска, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність музикант, сценарист
Alma mater Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Батько Бровченко Володимир Якович
Діти доньки Анна та Олександра

Батько режисерки Олександри Бровченко та журналістки Анни Бровченко.

Біографія

Закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка за фахом тележурналістика (1976). Працював на Українському телебаченні (1976—1990) на посаді завідувача постановочного відділу Головної редакції літературно-драматичних передач, писав пісні (музику і тексти) та сценарії для телевистав і розважальних програм — «Містечкові історії», «Ретельно підготовлена імпровізація», «Щедрик-ведрик», «Всесміх».

1987 року став членом Спілки театральних діячів України.

Микола Бровченко разом із Євгеном Солнцевим є співавторами п'єси «Я вибачаюсь…» (за творами Михайла Зощенка). Спільно з композитором Володимиром Бистряковим писав до п'єси «зонги».

Викладав авторські курси сценарної майстерності та креативу в рекламі у Київському міжнародному університеті та КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого.

У 1990-1994 роках — художній редактор часопису "ІндоЄвропа".

Впродовж 1994-1995 років — більд-редактор та автор есеїв газети "Русь Київська".

Із 1995 року — у професійній рекламі, очолює креативні відділи міжнародних агенцій в Україні — BBDO, McCann, Publicis, FSB MA, Cheil. Брав участь у першій виборчій кампанії незалежної України «Молодь йде голосувати» (1994).

2005 року створив мюзикл «Про світло, або Мелодія Надії»[1] у співавторстві з композитором і аранжувальником Анатолієм Карпенком. Це перфоманс, події якого зображені у двох часових вимірах, — у 18 і 21 століттях. Місце дії — схили і узвози київського Подолу, де зараз розташована Києво-Могилянська академія. Пісенні номери мюзиклу та інструментальні треки для хореографічних номерів записані професійними оперними виконавцями — загалом 14 треків.

Сценарист багатьох масових заходів — зокрема, відкриття реконструйованого стадіону «Олімпійський» у Києві, кількох церемоній проводів учасників Паралімпійських ігор тощо.

Співзасновник недержавних організацій — «БЕЗМЕЖ»[2], Культурологічний проект INFINITUS — Шоу за участю людей з інвалідністю та Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування[3], де координує соціальні проекти.

Брав участь як ментор у соціальному проекті RIZNA — «RIZNA Career & Motivational Talk».

Творчість

Автор українського перекладу повнометражного мультфільму «Теркель і Халепа»[4], пісень до кінофільмів «Карлсон, який мешкає на даху»[5], «Осінні квіти»[6], «Гроші для доньки»[7], «Чорна квітка»[8].

Виконує власні музичні твори:

Автор текстів пісень — «Приречений на любов» (Віктор Павлік)[9], «Україна — це ти» (Тіна Кароль)[10], «Тобі» (Тоня Матвієнко)[11], «Мамай»[12] (Kozak System), «Пристрасть» (Злата Огневич)[13], «Лист між рядків» (Жанна Бондарук)[14], «Люболови» (2SUNNY)[15], «Я — вільна» (Анастасія Приходько)[16], «Мамина зірка» (Роман Сасанчин)[17], «Дитинство не втрачай» (Тіна Кароль)[18], «Золоті Ворота» (Українські зірки)[19], «Я стану морем»[20], «Три звичних слова»[21], «Полуднева спека» (Ані Лорак)[22] тощо.

Пише українською та англійською мовами.

Автор лібрето і текстів медіа мюзіклу нової просвітницької ери «JAZZYЧНИК» (композитор і аранжувальник Алекс Фокін). Цей проект поєднує в собі соціальну і мистецьку складові — через Музику і Слово донести до нових поколінь незрівняну красу творінь минулого — нестаріючих перлин світового Джазу, які мають бути почутими і відчутими як пульс сьогодення усіма сучасними небайдужими людьми. Музичний супровід — «РадіоБенд Олександра Фокіна».

Музослів'я

Автор жанру «Музослів'я» — напрямку, який по-іншому відкриває і розкриває Пісню як феномен та як унікальний винахід людства. Досліджує Homo Cantus — людину співаючу — її драйвери для творчості та чому Пісня з кожним століттям набуває все більшої потужності та різноманітності. Організатор та лектор відкритого діалогу-розмови у жанрі ретельно підготовленої імпровізації «Музослів'я, або Homo Cantus: Таємні драйвери пісні», який відбувся 20 грудня 2019 року в Dialog Hub у Києві.     

Примітки
  1. «Мелодія Надії»
  2. «БЕЗМЕЖ»
  3. Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування
  4. «Теркель і Халепа»
  5. «Карлсон, що мешкає на даху»
  6. «Осінні квіти»
  7. «Гроші для доньки»
  8. «Чорна квітка»
  9. «Приречений на любов» (Віктор Павлік)
  10. «Україна — це ти» (Тіна Кароль)
  11. «Тобі» (Тоня Матвієнко)
  12. «Мамай»
  13. «Пристрасть» (Злата Огневич)
  14. «Лист між рядків» (Жанна Бондарук)
  15. «Люболови» (2SUNNY)
  16. «Я — вільна» (Анастасія Приходько)
  17. «Мамина зірка» (Роман Сасанчин)
  18. «Дитинство не втрачай» (Тіна Кароль)
  19. «Золоті Ворота» (Українські зірки)
  20. «Я стану морем» (Ані Лорак)
  21. «Три звичних слова» (Ані Лорак)
  22. «Полуднева спека» (Ані Лорак)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.