Броненосці типу «Кайзер Макс» (1862)

Броненосці типу «Кайзер Макс» (нім. Kaiser Max Klasse) - броненосці ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.

Броненосець «Кайзер Макс»
Проєкт
Назва: Броненосці типу «Кайзер Макс» (1862)
Заплановано: 3
Побудовано: 3
Віддано на
брухт:
3
Основні характеристики
Тип: Броненосець
Водотоннажність: 3 588 т (стандартна)1
Довжина: 70,78 м
Ширина: 10 м
Осадка: 6,32 м
Потужність: 1 926 к.с.
Двигуни:
  • 4 парові котли
  • 1 парова машина
Швидкість: 11 вузлів
Екіпаж: 386
Озброєння:
  • 16 x 48-фунтових гармат
  • 15 x 24-фунтових гармат
  • 1 x 12-фунтова гармата
  • 1 x 6-фунтова гармата
Бронювання: Пояс: 115 мм

Історія створення

Броненосці типу Кайзер Макс» були подальшим розвитком броненосців типу «Драхе». Вони мали потужніші машини та озброєння. Зберегли ту ж конструкцію дерев'яного корпусу з таранним форштевенем.

Конструкція

Корпус броненосців типу «Кайзер Макс» виготовлявся з дерева. Дерев'яна обшивка була двошаровою. Зовнішній шам мав товщину 10 дюймів, внутрішній - 5 дюймів. Ззовні корпус був обшитий 115-мм залізною бронею, яка доходила до рівня верхньої палуби. При повному завантаженні броня опускалась на 1,07 м нижче ватерлінії. Загальна маса броні становила 606 т.

Силова установка складалась з з однієї горизонтальної парової машини простого розширення, яку постачали парою 4 парові котли, димоходи яких виходили в єдину трубу. Машина обертала один дволопатевий гвинт. Швидкість становила 11 вузлів. При запасі вугілля у 327 т дальність плавання на швидкості 10 вузлів становила 2 000 миль.

Кораблі мали вітрильне оснащення рівня барка.

Порівняно з попередниками озброєння було підсилене. воно складалось з 16 x 48-фунтових гладкоствольних гармат та 14 x 24-фунтових нарізних казеннозарядних гармат Dtyljhaf, а також декількох десантних гармат. Всі гармати розташовувались на батарейній палубі та вели вогонь через гарматні порти (по 21 з кожного борту).

Після австро-італійської війни 1866 року кораблі були модернізовані. Була вдосконалена форма корпусу і надбудований напівбак. Також на кораблях було встановлене нове озброєння.

Внаслідок австро-угорського компромісу 1867 року дві частини дуалістичної монархії мали право вето на рішення одна одної. Незацікавленість Угорщини в морській експансії призвела до різкого скорочення бюджету флоту. Кошти для будівництва нових кораблів не виділялись. Тому у 1873-1876 роках броненосці типу «Кайзер Макс» були «модернізовані», а фактично збудовані заново. Від попередніх кораблів залишились лише машини, частина броні та деяке обладнання.

Представники

Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
«Кайзер Мах»
Kaiser Max
«Stabilimento Tecnico Triestino»,
Трієст
жовтень 1861 року 14 березня 1862 року 1863 рік Перебудований у 1873 році
«Дон Хуан де Аустрія»
SMS Don Juan d'Austria
«Stabilimento Tecnico Triestino»,
Трієст
жовтень 1861 року 26 липня 1862 року 1863 рік Перебудований у 1873 році
«Принц Ойген»
SMS Prinz Eugen
«Stabilimento Tecnico Triestino»,
Трієст
жовтень 1861 року 14 липня 1862 року березень 1863 року Перебудований у 1873 році

Література

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
  • Патянин С. В. Сражение при Лиссе // Морская кампания: журнал. — 2016. — № 7 (59).(рос.)
  • Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.