SMS Kaiser Max (1863)
«Кайзер Макс» (нім. SMS Kaiser Max) - броненосець однойменного типу ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.
 Броненосець «Кайзер Макс» | |
| Історія | |
|---|---|
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина | |
| Назва: | SMS Kaiser Max |
| Будівник: | «Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
| Закладений: | жовтень 1861 року |
| Прийнятий: | 1863 рік |
| Виведений: | Перебудований у 1873-1876 роках |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець однойменного типу |
| Водотоннажність: | 3 588 т (стандартна) |
| Довжина: | 70,78 м |
| Ширина: | 10 м |
| Осадка: | 6,32 м |
| Потужність: | 1 926 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 11 вузлів |
| Екіпаж: | 386 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: | Пояс: 115 мм |
Історія створення
Броненосець «Кайзер Макс» був закладений у жовтні 1861 року на верфі «Stabilimento Tecnico Triestino» у Трієсті. Спущений на воду 14 березня 1862 року, вступив у стрій у 1863 році.
Свою назву отримав на честь імператора Священної Римської імперії Максиміліана I.
Історія служби
Під час Другої Шлезвізької війни 1864 року «Кайзер Макс» входив до складу ескадри адмірала фон Вюллресторфа у Північному морі.
Битва біля Лісси
З початком австро-італійської війни 1866 року командувач австрійським флотом Вільгельм фон Тегетгофф мобілізував і повністю укомплектував свої кораблі. 27 червня він привів свій флот до Анкони, але командувач італійським флотом Карло Пелліон ді Персано відмовився вступати у бій.
16 липня Персано вирушив з Анкони до острова Лісса з метою захопити його. Італійські кораблі 3 дні обстрілювали острів, завдавши серйозних пошкоджень береговим батареям, але не змогли повністю подавити їх опір, а всі спроби десанту були відбиті.
20 липня Тегетгофф привів свій флот до Лісси. Він розташував свої броненосці клином, дерев'яні кораблі 2-ї і 3-ї дивізій йшли позаду. «Кайзер Макс» розташовувався на лівому фланзі австрійського флоту.
На початку бою «Кайзер Макс» разом з кораблями «Саламандер» і «Габсбург» атакував передову дивізію італійського флоту під командуванням адмірала Вакки. Але незабаром шикування кораблів обох флотів порушилось і битва перетворилась на розрізнені сутички.
«Кайзер Макс» атакував італійський броненосець «Ре д'Італія», але не завдав йому серйозної шкоди. Потім він переслідував броненосець «Палестро», але не зміг наздогнати його. В цей час «Дон Хуан де Аустрія» опинився в оточенні ворожих кораблів, і «Кайзер Макс» вирушив йому на допомогу, допомігши відбитись від ворожої атаки.
Загалом за час бою «Кайзер Макс» здійснив 15 залпів по ворожих кораблях і отримав 28 влучань, які, проте, не завдали йому серйозної шкоди.
Подальша служба
Після закінчення війни «Кайзер Макс» разом з однотипними броненосцями пройшов ремонт та переозброєння. Але вже за 10 років після вступу у стрій дерев'яний корпус корабля почав гнити. Крім того, кораблі типу «Кайзер Макс» вже не вписувався в нову концепцію броненосців.
Внаслідок австро-угорського компромісу 1867 року дві частини дуалістичної монархії мали право вето на рішення одна одної. Незацікавленість Угорщини в морській експансії призвела до різкого скорочення бюджету флоту. Кошти для будівництва нових кораблів не виділялись. Тому було вирішено побудувати нові кораблі під виглядом «модернізації», кошти на яку виділялись з меншими труднощам.
У 1873-1876 роках броненосці типу «Кайзер Макс» були «модернізовані», а фактично збудовані заново. Від попередніх кораблів залишились лише машини, частина броні та деяке обладнання.
Література
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Патянин С. В. Сражение при Лиссе // Морская кампания: журнал. — 2016. — № 7 (59).(рос.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
- Броненосцы имперсокй Австрии. Наследники победителей при Лиссе / Виталий Полуян. — Москва:Яуза-пресс, 2018. - 152 с. ISBN 978-5-9955-1005-5 (рос.)