Броненосці типу «Кайзер Макс» (1875)
Броненосці типу «Кайзер Макс» (нім. Kaiser Max Klasse) - броненосці ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.
 Броненосці «Кайзер Макс», «Принц Ойген» і «Дон Хуан де Астурія» в Полі | |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Броненосці типу «Кайзер Макс» (1875) |
| Заплановано: | 3 |
| Побудовано: | 3 |
| Віддано на брухт: | 3 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець |
| Водотоннажність: | 3 548 т (стандартна)1 |
| Довжина: | 73,23 м |
| Ширина: | 15,25 м |
| Осадка: | 6,14 м |
| Потужність: | 2 755 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 13,2 вузлів |
| Екіпаж: | 400 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
Пояс: 203 мм Каземат: 125 мм |
Історія створення
Внаслідок австро-угорського компромісу 1867 року дві частини дуалістичної монархії мали право вето на рішення одна одної. Незацікавленість Угорщини в морській експансії призвела до різкого скорочення бюджету флоту. Кошти для будівництва нових кораблів не виділялись. Тому було вирішено побудувати нові кораблі під виглядом «модернізації», кошти на яку виділялись з меншими труднощам.
У 1873-1876 роках броненосці типу «Кайзер Макс» були «модернізовані», а фактично збудовані заново. План модернізації був розроблений Йозефом фон Ромако. Від попередніх кораблів залишились лише машини, частина броні та деяке обладнання.
Конструкція
Корпус та силова установка
Дерев'яні корпуси броненосців типу «Кайзер Макс» були розібрані, механізми демонтовані і розміщені в нових металевих корпусах більшої довжини.
Бронювання складалось з броньового поясу товщиною 203 мм та поперечних перегородок на обох кінцях цитаделі товщиною 115 мм. Казематна батарея захищалась 125-мм бронею.
Частина броні була використана з попередніх кораблів, решта виготовлена із бесемерівської сталі.
Силова установка складалась з однієї 2-циліндрової горизонтальної парової машини потужністю 2 755 к.с., яка обертала один гвинт. Розрахункова швидкість становила 12 вузлів. Пару виробляли 5 парових котлів. Запас вугілля становив 380 т.
Одразу після побудова на кораблях було встановлене вітрильне оснащення площею 1 633,5 м². У 1880 році воно було скорочене до 1 156,6 м², а до 1890-х років демонтоване повністю.
Озброєння
«Кайзер Макс» були перебудовані як казематні броненосці. Вісім 210-мм гармат Круппа розташовувались в броньованому казематі, по чотири з кожного борту. Лише дві передні гармати, розміщені в кутовому гарматному порту, могли вести вогонь по ходу корабля. Інші вели вогонь тільки обмеженою дугою убік.
Крім того, на кораблях були встановлені чотири 90-мм гармати, дві 70-мм гармати, шість 47-мм гармат, дві 25-мм мітральєзи
Також кораблі мали по чотири 350-мм торпедні апарати. Один був розміщений в носовій частині, один в кормовій, і два уздовж бортів.
Представники
| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| «Кайзер Мах» Kaiser Max |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
14 лютого 1874 року | 28 грудня 1875 року | 26 жовтня 1876 року | У 1920 році переданий ВМС Югославії Подальша доля невідома |
| «Дон Хуан де Астурія» SMS Don Juan d'Austria |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
14 лютого 1874 року | 25 жовтня 1875 року | 26 червня 1876 року | Виключений зі складу флоту у 1904 році Перетворений на плавучу казарму Потоплений у 1919 році |
| «Принц Ойген» SMS Prinz Eugen |
Арсенал Поли, Пола |
жовтень 1874 року | 7 вересня 1877 року | листопад 1878 року | У 1919 році переданий ВМС Італії подальша доля невідома |
Література
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)