Бронниці

Герб (1883)

Герб (1991—2005)

Бронниці відомі з 1453, а лише велике торгове село Бронічі на Астраханському тракті.[2] Село було вотчиною московських князів, потім — російських царів. В кінці XVII століття, за царя Федора Олексійовича, у Бронниці був заснований кінний завод.

При Петрі I село було передано князю Олександру Меншикову. У 1727 році знову відійшло до палацового відомства.

Указом Катерини II від 5 жовтня 1781, у зв'язку з установою нового адміністративного поділу, Бронниці отримали статус повітового міста, ставши центром новоствореного Бронницького повіту Московської губернії.[3] Великих збитків місту завдала французька армія, що залишила Москву восени 1812 року.

16 квітня 1964 року в місті відбулися масові заворушення — близько 300 осіб розгромили КПЗ, де від побоїв помер мешканець міста. До кримінальної відповідальності притягнуто 8 осіб.[4]

У 1990 році Бронниці включені до переліку історичних міст Росії.

У 1992 році Бронниці отримали статус міста обласного підпорядкування і нову міську межу, відповідно до якої площа міста збільшилася з 600 га до 2216 га

В даний час прийнятий генеральний план розвитку м. Бронниці. Розвиток міста планується в рамках існуючих територій за рахунок площ, що в наш час^[коли?] не використовуються. Прогнозується, що до 2020 року площа житлового фонду міста зросте з 449,2 тис. м² до 750,7 тис. м². У цьому чисельність населення збільшиться до 25 000 осіб.[5] C 2009 року закрито рух вантажного транспорту по автомобільному мосту через річку Москва в межах м. Бронниці. У 2011 р. планується початок будівництва нового моста в 30 метрах нижче за течією.

У Бронниці розвинена легка промисловість (рукавична і швейна фабрики), виробництво ювелірних виробів (ВАТ «Бронницкий ювелір»). Також працюють ливарно-механічний завод, підприємства дерево-і металлобработки, м'ясокомбінат. Раніше працював цегельний завод.

У Бронниці працює цілий ряд освітніх установ: чотири загальноосвітні школи, з яких одна вечірня, філія Московського автодорожнього інституту, автодорожній коледж, філія Московського державного агроінженерского університету. Діє дитяча школа мистецтв (має відділення: фортепіано; народних інструментів — балалайка, баян, акордеон; вокальне — естрадне, народне, хорове; духове), культурно-дозвільний центр «Бронниці» (на базі якого функціонують народна вокальна естрадна студія «Ромашка» і «Світлячок», народний колектив «Веселуха», народний колектив «Гармонія», танцювальна студія), молодіжний центр «Алібі» (спеціалізується на проведенні конкурсів «Міс та Містер Бронниці», організації та проведенні рок-концертів та щорічного Дня молоді). У місті Бронниці (на базі Будинку дитячої творчості) у 1999-му році була заснована нині популярна в Росії рок-група «Гран-Кураж». Пізніше, в 2001 році, утворилася треш-група «Krest», під керуванням Володимира «VEL» Зіборова (ex-«Лісоповал»).

Також у місті функціонують виставковий зал з постійно оновлюваною експозицією, краєзнавчий музей; міська та дитяча бібліотеки. Є міське ефірне телебачення (45-дециметровий канал). Видається газета «Бронницкий новини».

У Бронниці на озері Більському розташований спортивний комплекс. Діють спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву та державне училище олімпійського резерву, спеціалізації: веслування на байдарках і каное, футбол.

З березня 1996 року в місті двічі на рік (у другі вихідні березня і в передостанні вихідні листопада) проходять відкриті особисті першості міста Бронниці по зимовому берегового спінінгу.

Символ міста — Собор Архангела Михайла і Дзвіниця

Архангельський собор (1705) і казарми кінного полку (початок XIX століття) належать до пам'яток архітектури; примітні також церкви Іоанна Милостивого і Успіння Божої Матері (обидві — споруди XIX століття). Центральна частина міста зберегла регулярне планування кінця XVIII століття. З весни 2010 року на Дзвіниці знову діють годинник з боєм.

У Бронниці деякий час жив і похований Іван Пущин, декабрист і друг поета О. С. Пушкіна. Великий внесок у розвиток міста внесли й прямі нащадки Пушкіна — старший син О. О. Пушкін (з 1862 року по 1866 — мировий посередник у Бронницькому повіті) і особливо онук — Олександр Олександрович-молодший. Онук поета з 1890 був земським начальником, а з 1897 року по 1916 — головою Бронницької повітової земської управи. О. О. Пушкін похований у Бронниці, йому встановлено пам'ятник.

У Бронниці також похований декабрист М. О. Фонвізін.

Уродженцями міста є:

• Волков Сергій Петрович — російський краєзнавець, письменник, педагог.
• Маньківський Григорій Ілліч — член-кореспондент АН СРСР, лауреат Сталінської премії.

• Міста Підмосков'я. Кн. 2. — М.: Московський робітник, 1980. — 608 с., Іл. — 35 000 екз. (рос.)

• Офіційний сайт міста Бронниці
• # 209 / Православні храми та монастирі
• # y = 55420149 & x = 38283062 & z = 13 & l = 1 & m = a Зйомка міста з космосу
• Історія герба Бронниця
• Храми міста Бронниці

Шаблон:Населені пункти на автомагістралі М-5