Бронхи

Два найбільші бронхи називаються головними (bronchi principales), вони починаються в місці роздвоєння трахеї (bifurcatio tracheae). Між бронхами розташовується кіль трахеї (carina tracheae), що являє собою гребінь хряща. Головні бронхи мають таку ж будову, як і трахея. Вони розходяться і входять у ворота легень.

Правий головний бронх (bronchus (principalis) dexter) ширший і коротший (в ньому 6-8 хрящових півкілець) від лівого (тут є 9-12 півкілець), за напрямком правий бронх є ніби продовженням трахеї. Від правого головного бронха беруть початок 3 часткових бронхи. Поверх правого бронха ззаду вперед проходить непарна вена (vena azygos), прямуючи до верхньої порожнистої вени.

Лівий головний бронх (bronchus (principalis) sinister) відразу ділиться на 2 часткових бронхи. Через лівий головний бронх перегинається дуга аорти.

Головні бронхи дають початок вторинним (частковим) бронхам (bronchi lobares). Від правого головного бронха беруть початок 3 часткових бронхи — верхній (bronchus lobaris superior dexter), середній (b. lobaris medius dexter) і нижній (b. lobaris interior dexter). Під верхнім проходить права легенева артерія. Лівий головний бронх ділиться тільки на 2 часткових бронхи — верхній (b. lobaris superior sinister) і нижній. Верхній лівий частковий бронх ділиться на дві гілки, які іноді позначають як верхньочастковий стовбуровий бронх і язичковий бронх (частіше вважається, що верхній лівий частковий бронх безпосередньо розгалужується на 4 сегментарні бронхи). Часткові бронхи відповідають 5 легеневим часткам.

Від часткових відходять третинні (сегментарні) бронхи, які далі галузяться дихотомічно.

Далі бронхи поділяються на сегментарні (третинні) бронхи (bronchi segmentales), яких налічується 10 сегментів справа і 9 (іноді виділяють 10) зліва. Іноді трапляються додаткові сегментарні бронхи.

Праві сегментарні бронхи

• Верхня частка:
  • Верхній сегментарний бронх (bronchus segmentalis apicalis)
  • Передній сегментарний бронх (bronchus segmentalis anterior)
  • Задній сегментарний бронх
• Середня частка:
  • Бічний сегментарний бронх
  • Присередній сегментарний бронх
• Нижня частка:
  • Верхівковий сегментарний бронх
  • Присередній (паракардіальний) сегментарний бронх
  • Передній базальний сегментарний бронх
  • Бічний базальний сегментарний бронх
  • Задній базальний сегментарний бронх

Ліві сегментарні бронхи

• Верхня частка
  • Верхівковий сегментарний бронх
  • Задній сегментарний бронх
  • Передній сегментарний бронх
  • Бічний або верхній язичковий сегментарний бронх (bronchus lingularis superior)
  • Присередній або нижній язичковий сегментарний бронх (bronchus lingularis inferior)
• Нижня частка
  • Верхівковий сегментарний бронх
  • Передній базальний сегментарний бронх
  • Бічний базальний сегментарний бронх
  • Задній базальний сегментарний бронх

Місце паракардіального лівого сегментарного бронха займає серце.

Сегментарні бронхи діляться на субсегментарні (b.b. subsegmentales). Іноді трапляються додаткові субсегментарні бронхи.

Часточкові бронхи (bronchi lobulares) утворюються розгалуженнями субсегментарних, і входять всередину легеневих часточок.

Внутрішньочасточкові бронхи (bronchi interlobulares) утворюються розгалуженнями часточкових і розташовуються всередині легеневих часточок. Гілки, на які вони розгалужуються, прийнято називати бранхіолами.

Бронхіоли — кінцеві гілки бронхіального дерева, що не містять хрящів і переходять у альвеолярні ходи легень, що несуть альвеолярні мішечки й альвеоли.

Із зменшенням калібру бронхів їхні хрящі поступово змінюють форму: спочатку це півкільця, потім хрящові пластинки різної величини, і зовсім вони зникають у бронхіолах завширшки близько 1 мм. У стінках внутрішньолегеневих бронхів є круговий шар міоцитів, розташованих між слизовою оболонкою і хрящами.

У дрібних бронхах (завширшки до 1-2 мм) поступово зникають хрящові пластинки і залози, а м'язова пластинка слизової оболонки стає відносно потовщеною. Внутрішньочасточкові бронхи розпадаються на різну кількість кінцевих (термінальних) бронхіол (18-20), які є кінцевими розгалуженнями повітроносних шляхів і мають діаметр близько 0,5 мм.

Бронхи вистелені війчастим псевдобагатошаровим епітелієм з великою кількістю келихоподібних клітин. Є клітини Клара (секреторні), які виділяють ферменти для руйнування сурфактантів. Сурфактант (фосфоліпіди, білки і глікопротеїди) — поверхневоактивна речовина, яка підтримує поверхневий натяг альвеол. Має бактерицидні властивості.