Бруно Беґер

Біографія

Народився у Франкфурті-на-Майні. Походив зі старовинної гейдельберзької сім'ї. Крім Бруно, в сім'ї було ще четверо дітей. Його батько, викладач, і обидва дядька загинули у Першій світовій війні. Мати Бруно — Гертруда — була співачкою[3]. Друг сім'ї допоміг Беґеру влаштуватися в Єнський університет імені Фрідріха Шиллера, де той вивчав антропологію, етнографію та географію. Відвідував лекції Ганса Фрідріха Карла Гюнтера. Також навчався в Гейдельберзькому університеті.

Кар'єра

У 1934 р. почав працювати в Головному управлінні СС з питань раси і поселень, де незабаром став начальником відділу. В цей же час почав співпрацювати з Аненербе, де займався дослідженнями в області расології. У 1938—1939 роках брав участь в якості антрополога і оператора в Тибетській експедиції Третього рейху під керівництвом Ернста Шефера. Проводив краніологічні вимірювання у жителів Тибету з метою підтвердження їх можливої приналежності до арійської раси.

10 грудня 1941 році запропонував керуючому справами Аненербе Вольфраму Зіверсу почати «заготовку єврейських черепів для антропологічних досліджень» і рекомендував для спільної роботи доктора Августа Гірта[4]. З цією метою Б. Беґер і два інших антрополога (Ганс Гельмут Фляйшхакер і Вільгельм Габель) прибули 11 червня 1943 р. в Аушвіц, де тиждень проводили антропологічні вимірювання у двох польських, вісімдесяти шести єврейських і чотирьох азіатських ув'язнених. Єврейські ув'язнені були потім депортовані в табір Нацвейлер-Штрутгоф і в серпні 1943 р. вбиті в газових камерах. Їх тіла були доставлені доктору Гірту в анатомічний інститут Страсбурга для виготовлення скелетів.

Також Беґер був членом Особистого штабу рейхсфюрера СС.

Після війни

Після закінчення війни Бруно Беґер був інтернований, потім відпущений. У 1970 р. був засуджений земельним судом Франкфурта-на-Майні за співучасть у вбивстві. У квітні 1971 року суд дійшов висновку, що Беґер не знав остаточної долі випробовуваних[5]. 6 квітня 1974 р. Бруно все ж був засуджений за співучасть у вбивстві 86 осіб до мінімального покарання — 3 років позбавлення волі, однак, з урахуванням термінів інтернування та попереднього ув'язнення, уникнув в'язниці.

Помер в будинку для людей похилого віку в Кьонігштайні, передмісті Франкфурта-на-Майні.

Твори
  • Населення лугової частини Альтмарка. Б.м., 1941 (Die Bevölkerung der altmärkischen Wische).
  • Це було в Тибеті. Мюнхен, 1964 (Es war in Tibet. [München], 1964).

Примітки
  1. Filmportal.de — 2005.
  2. www.spiegel.de
  3. Васильченко А. В. Тибетская экспедиция СС. С. 76.
  4. Michael H. Kater: Das «Ahnenerbe» der SS 1935—1945. Ein Beitrag zur Kulturpolitik des Dritten Reiches. München 2001. S. 245.
  5. Ernst Klee: Auschwitz, die NS-Medizin und ihre Opfer. Frankfurt am Main 1997. S. 359.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.