Бубнов Микола Михайлович

Бубнов Микола Михайлович (21.01.1858–1943) — історик-медієвіст. Доктор історичних наук, професор (1891).

Бубнов Микола Михайлович
Народився 21 січня 1858(1858-01-21)
Київ, Російська імперія
Помер 2 жовтня 1943(1943-10-02) (85 років)
Любляна
Діяльність історик
Галузь історія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь доктор наук
Знання мов російська[1]
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Нагороди

Життєпис

Народився в м. Київ у сім'ї купця. Після закінчення історико-філологічного факультету Петербурзького університету (1881) залишений на кафедрі загальної історії для підготовки до професорського звання. 1882–85 мав закордонне відрядження, досліджував джерела з історії Франції 10 ст., зокрема листи Герберта.

Підготував і видав 1888-90 3-томну працю «Збірник листів Герберта (983—997) як історичне джерело: Критична монографія за рукописами». 1892 удостоєний Петербурзьким університетом наукового ступеня доктора загальної історії, 1893 за «Збірник листів…» йому присуджено Макарівську премію Петербурзької АН. 1890-91 — викладач Вищих жіночих курсів у Санкт-Петербурзі. Від червня 1891 — екстраординарний професор, 1895 — ординарний професор кафедри загальної історії, 1916 — засл. ординарний професор Київського університету. Від 1905 до 1917 тричі обирався деканом історико-філологічного ф-ту. Одночасно 1906-17 — професор Вищих жіночих курсів у Києві, 1912-17 Київського комерційного інституту. 1894—1902 — гласний Київської міської думи, зав. міської публічної бібліотеки, голова комісії з електричного освітлення Києва. 1913 делегований від Київського університету на міжнародний конгрес істориків у Лондоні. В листопаді 1919 виїхав до Одеси, а потім емігрував. Отримав посаду професора історії стародавнього світу в Люблянському університеті (Словенія).

Примітки

Джерела та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.