Будинок земської школи (Брисі)
Земська школа в селі Брисі — будинок у стилі українського модерну, зведений 1913 року за проектом архітектора Опанаса Сластіона в селі Брисі (нині — частина міста Заводське). На сьогоднішній день використовується як бібліотека. Школа внесена в списки щойно виявлених пам'яток (Наказ управління культури Полтавської ОДА від 03.06.2013 № 196)[1].
| Будинок земської школи (Брисі) | |
|---|---|
 Будинок земської школи (Брисі) (сучасний вигляд) | |
| 50°23′25″ пн. ш. 33°21′42″ сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Заводське |
| Архітектор | Сластіон Опанас Георгійович |
| Клієнт | Лохвицьке повітове земство |
| Стиль | український архітектурний модерн |
| Поверхів | 1 |
| Призначення | Земська школа і публічна бібліотека |
  Будинок земської школи (Брисі) Будинок земської школи (Брисі) (Україна) 
| |
 Будинок земської школи (Брисі) у Вікісховищі | |
Земські школи Лохвицького повіту
У 1908 р. Державна Дума Російської імперії прийняла закон про початкову освіту в межах Російської імперії. Втілюючи цей закон в життя, Лохвицьке земство розпочало масове будівництво земських шкіл, попередньо оголосивши конкурс на найкращий прое'кт школи в українському стилі. До цього часу шкіл, побудованих за типовими проектами на терені краю не було, а наявні не могли вмістити всіх школярів.
У 1910 р. після оголошення конкурсу, було збудовано 2 школи за проектом земських інженерів і техніків. Але були і противники таких проектів. Тож в 1912 р. Лохвицьке земство доручило Опанасу Сластіону — українському живописцю, графіку, архітектору, мистецтвознавцю розробити проекти для 83–х будинків одно- дво- трьох- та чотирьохкомплектних шкіл, але І Світова війна стала на заваді виконанню цього проту в повному обсязі. Договір і технічні умови на будівництво шкіл дають можливість простежити велику відповідальність і зацікавленість при здійсненні будівництва. Це помітно і з використання будівельних матеріалів, з добре продуманого цілого комплексу шкільного подвір'я, яке мало дерев'яний, архітектурно оздоблений сарай, дубовий погріб, туалети, колодязь.
Все подвір'я було обнесено парканом. Вартість таких шкіл сягала від 6400 крб. однокомплектної до 16550 крб. чотирьохкомплектної. Краси і своєрідності земським школам надавали вежі з шпилями. Крім службового призначення (в першому ярусі розміщувався парадний вхід) вони мали й декоративне, в карнизери було вмонтовано шестикутну форму — герб Лохвицького повіту. Будівництво шкіл на Лохвиччині набуло широкого розголосу. Перші збудовані в 1913 р. школи оглядав міністр освіти Росії Павло Ігнатьєв. Проекти і фотографії цих шкіл друкувалися в різних журналах, зокрема в «Ілюстрованій Україні», «Народному учителеві», експонувалися на виставках: у Києві (1913), Петербурзі, Харкові (1914). За прикладом Лохвицького земства подібні школи почали будувати в деяких повітах Київщини, Херсонщини та на Кубані. Приміщення колишніх земських шкіл ще й досі здебільшого використовують за призначенням, хоча 100-річне існування (а вірніше, недбайливе відношення) спричинило втрату первісної архітектури і колориту.
