Сластіон Опанас Георгійович

Портрет кобзаря П. М. Гащенка, 1905 р.

Портрет кобзаря М. С. Кравченка, 1903 р.

Батько Опанаса — Георгій Дмитрович, родом із Золотоноші, що на Черкащині (але тоді Золотоноша входила до складу Полтавської губернії). Відомо, що після народження сина сім'я перебралася до міста Ногайськ (нині — Приморськ Запорізької області). У дитинстві хлопчик вчився малярству у свого батька, який працював реставратором церковного малярства та іконописцем, а також у сусіда Анастаса Смоктія — художника та музики, який грав на кількох музичних інструментах та навчав кобзарству[1].

Від мами, Марії Мартинівни, він чув безліч казок, народних пісень та повір'їв. Вона ж прищепила синові щирий інтерес до кобзарства[1]. 

Георгій Дмитрович хотів дати синові хорошу освіту, тому відправив Опанаса на навчання до Петербурга. У столиці Російської імперії обдарований хлопець спочатку вступив до школи «Товариства заохочення мистецтв»[1], а в 1874—1882 рр. продовжив навчання в Петербурзькій Академії Мистецтв. Вчителями Опанаса в Академії були І. Крамской і П. Чистяков. За час навчання отримав дві срібні медалі. В ході навчання відшукав чимало відомостей про Тараса Шевченка, його посмертну маску тощо. В картинній галереї Академії мистецтв познайомився з майбутнім художником Порфирієм Мартиновичем (ілюстратор «Енеїди» Івана Котляревського (1873—1874), художник-реаліст, розвивав напрямок українського реалістичного портрета). Під час навчання у Петербурзі Сластіон разом з П.Мартиновичем щороку мандрував Україною, вивчав і малював побут селян та міщан. Так, у 1875—1876 рр., під час літніх поїздок на Полтавщину Опанас відвідав Пирятинський і Лохвицький повіти Полтавської губернії. Тут він намалював портрети кількох кобзарів і записав від них багато народних дум. Після Першого з'їзду етнографів придбав фонограф, щоб записувати кобзарів.

З 1887 до 1900 роках Опанас Сластіон працював в інтендантському управлінні при Технічному комітеті Військового міністерства, де обіймав посаду художника з проєктування обмундирування військ. Використав службу для глибокого вивчення матеріалів про українське козацтво. У 1897—1900 очолював Український клуб у Петербурзі — громадське об'єднання, члени якого мали знайомити громадськість з українською культурою та історією.

Протягом 1900—1928 років викладав у Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя. Приятелював та листувався з Дмитром Яворницьким[2]. У 1928 році за станом здоров'я він полишив викладацьку роботу та вийшов на пенсію. Багато років їздив по Україні, змальовував та збирав зразки народного мистецтва, фольклорний матеріал та записував на фонографі спів і гру кобзарів (Філарет Колесса використав ці записи у «Матеріалах до української етнології», тт. 13, 14, 1913); сам він артистично виконував думи. Зібрані матеріали опрацьовував як альбоми: української та запорізької старовини, орнаменту, вишивок, різьби, кераміки, архітектурних мотивів.

З 1870-х років активно досліджував кобзарство. В дослідженні кобзарства Сластіон активно співпрацював із Климентом Квіткою та Лесею Українкою. Малював портрети кобзарів, записував думи. У 1902 р. в журналі «Київська старовина» (одне із найвідоміших тогочасних видань історичної та краєзнавчої тематики) опублікував статтю про кобзаря Михайла Кравченка. Уже через багато років після смерті О.Сластіона, у 1961 р., було видано книгу з портретами кобзарів, які намалював художник. Особливою заслугою Опанаса Сластіона є те, що багато кобзарських дум він записав на фонограф (перші записи зробив у 1903 р.). Посприяв в організації у Миргороді у 20-х роках ХХ століття селянської капели бандуристів, згодом реорганізованої у Першу селянську капелу бандуристів імені Тараса Шевченка (1928).

Помер 24 вересня 1933 року. Похований на Троїцькому кладовищі Миргорода.

О.Сластіон — автор статей в українських журналах «КСт.», «Рідний край», газеті «Рада» та інших — псевдоніми «Опішнянський гончар». Також публікувався в російських журналах (зокрема, про кобзарство і кобзарів з їхніми портретами), підготував матеріал до книги «Українські народні думи», т. І (1927); автор книг «Мартинович. Спогади» (1931) і «Портрети українських кобзарів» (опубл. 1961).

У 1900-их працював над ілюстраціями до Шевченкового «Кобзаря», ілюстрував його твори (зокрема «Гайдамаки» (1886), перевидані у 1920-их роках Яковом Оренштайном у Берліні, «Катерину»), читанку «Вінок» Б.Грінченка, «Козаки і море» Данила Мордовця та інші.

Маляр українських краєвидів і жанрових сцен: «Українка», «Проводи на Січ» (1886), «Миргород» (1901), «Вечір. Село» (1904), «Зима на Чернігівщині», «На Волині» тощо. Його малярство позначене впливом передвижництва, але з національною тематикою.

У 1906 належав до гурту ілюстраторів київського сатиричного журналу «Шершня», згодом працював у багатьох українських видавництвах, зокрема в часописі «Рідний край» Олени Пчілки.

До 100-річчя з дня народження Шевченка О.Сластіон виступив ініціатором зведення пам'ятника поету в Миргороді, брав участь у зборі коштів.

Під час революційних подій 1917—1920 років рятував художні шедеври з маєтків відомих родин. З 1918 року О.Сластіон очолював комісію зі збору культурних і мистецьких цінностей при відділі народної освіти. Завдяки Опанасу Сластіону було збережено значну частину цінностей, які перебували в маєтках у Хомутці (садиба Муравйових-Апостолів), Великих Сорочинцях (колишні маєтності Гоголів-Яновських), Великій Обухівці (садиба Капністів), Кибинцях та Яреськах (маєтності Трощинських). На основі зібраного матеріалу в 1920 р. було відкрито «Науковий і художньо-промисловий музей» (близько 600 експонатів), який згодом став основою для Миргородського краєзнавчого музею. Музею О.Сластіон подарував також збірку своїх власних творів[1].

У 1920-х за проєктом митця збудовано будинок курорту в Миргороді та ще низку споруд.

Меморіальна дошка Опанасові Сластіону на стіні гончарної слави в Опішні

Провідною темою творчості Опанаса Сластіона були історія, життя і побут українського народу.

Архітектурна творчість

У 1902—1903 підтримував Василя Кричевського в боротьбі за український національний стиль будинку Земства у Полтаві. 1910—1913 — проєктував низку сільських громадянських будинків в українському стилі, зокрема, будинки кооперативних товариств, споруди на території Миргородського курорту, будинок земського лікаря у Чорнухах, будинки у Великих Сорочинцях тощо. Тривалий час створені О.Сластіоном споруди не мали охоронного статусу, у радянські часи вони часто піддавалися руйнуванням. Особливо радянські архітектурні невігласи й русифікатори намагалися позбутися оригінальних башточок-прибудов[1] як виразної ознаки українського модерну.

Проєкт облицювання школи у Лохвицькому земстві. 1910

У 1913—1916 роках О. Сластіон створив серію проєктів земських шкіл для Лохвицького повіту на 1, 2, 3 та 4 класи[4]. Навчальним закладам було надано яскравого національно орієнтованого вигляду, вони побудовані у стилі українського архітектурного модерну. Ці школи мають характерну ознаку — шестикутні вікна і вежі, цегляний декор на фасаді повторював український народний візерунок[5]. Проєкти були затверджені Лохвицьким земством і набули поширення у Лохвицькому (Чорнухинська волость) та Лубенському повітах. На сьогодні відомо щонайменше 53 будівлі земських шкіл, побудованих на території Лохвицького повіту в 1910—1914 рр. за проєктами Опанаса Сластіона[1]. Одними з найвизначніших були школи в Западинцях, Бодакві, Пісках. Економічно виразні в художньому значенні, вони мали стіни, прикрашені цегляним орнаментом, трапецієподібними вікнами, дахами із заломами та високими шпилями над баштами, які підкреслювали головні входи до шкіл. Приклад побудови цих шкіл викликав низку запозичень і повторень в інших регіонах, зокрема на Черкащині, Київщині та Миколаївщині.

У 1914—1916 у Ніжині побудовано будинок першої в Ніжині міської електростанції.

У 1965 на могилі О. Г. Сластіона (Троїцьке кладовище міста Миргорода) встановлено залізобетонний пам'ятник (автор — А.Убийвовк), у 1989-му його замінили гранітним (автор — Р. А. Гусаренко).

У Миргороді відкрито меморіальні дошки, присвячені О. Г. Сластіону[6].

20 травня 2015 року в Полтаві Жовтневий провулок було перейменовано на провулок Опанаса Сластіона[7].

• 
  Зображення до поеми Шевченка «Гайдамаки». 1886
• 
  Річка Хорол
• 
  Зображення до поеми Шевченка «Гайдамаки». 1886
• 
  Зображення до поеми Шевченка «Гайдамаки». 1886
• 
  Зображення до поеми Шевченка «Гайдамаки». 1886
• 
  Проводи на Січ
• 
• 
  Жіноче вбрання голови
• 
  Запорозькі судна. 1900 р.

• Сластьонов А. Г. Кобзарь Михайло Кравченко и его думы / А. Сластион // Кієвская старина. — 1902. — Т. LXXVII, ч. 5. — С. 303–331. (рос. дореф.)
• Сластіон О. Дума що її склав у 1904 році кобзар М. Кравченко на події відомої «Сорочинської трагедії» // Первісне громадянство. — 1929, — Вип. 1. — С. 98–100.
• Сластіон О. Мелодії українських дум і їх записування // Рідний край. — 1908. — № 41. — С. 6–8.
• Сластіон О. Записування дум на фонографі // Рідний край. — 1909. — № 22.
• Сластіон О. Г. Портрети українських кобзарів О. Сластіона. — АН УРСР, 1961. — 66 с.
• Сластьон О. Порфирій Мартинович. — Полтава : Накладом газети «Рідне Слово» в друкарні «Печатне Діло», 1919. — 24 с.

• Ковпаненко Н. Г., Ханко В. М. Сластіон Опанас Георгійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 626. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Сластіон Юрій. Артист-маляр Афанасій Сластіон: До 25 річчя з дня смерті // Музейні вісті. — 1959. — Ч. 1. — С. 12–16.
• Мішалов В. і М. Українські кобзарі-бандуристи. — Сідней, Австралія, 1986. — 106 с.
• Сластіон (Сластьон) Опанас // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Т. Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — С. 2880—2881.
• Аббасов А. Опанас Сластьон. Життя і творчість. Нарис. — К., 1973. — 42 с.
• Про будівництво споруди Полтавського земства // gazeta.ua
• Полтава історична
• Сластіона О. Г. могила; Сластіону О. Г. меморіальні дошки // Полтавщина : енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : Українська енциклопедія, 1992. — 1024 с. — ISBN 5-88500-033-6. — С. 875—876.

• Сластіон Опанас Георгійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 809-811.
• Сластьон Опанас // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1770. — 1000 екз.
• Шевченко Т. Г. Гайдамаки / Тарас Шевченко ; вид. ілюстроване артистом О. Г. Сластьоною. — Київ ; Ляйпциг: Укр. Накладня, 1919?. — 50 с. : іл.
• Сластьон, Опанас Георгійович. Ілюстрація до твору Тараса Шевченка «Іван Підкова» . — 1960.
• Сластіон (Сластьон) Опанас Георгійович: Київ, 1978. // Шевченківський словник: у 2 т., 1978. — Т. 2 : Голов. ред. УРЕ.
• Мартинович: спогади О. Сластьона / ред. і вступ. ст. А. Березинського. — Х. : Рух, 1931. — 173 с.
• Сластіон (Сластьон) Опанас Георгійович: Київ, 1977. // Українська Радянська Енциклопедія, 1977-. — Т. 10. — Вид. 2-ге: Голов. ред. Укр. Рад. Енцикл..
• Опанас Георгійович Сластьон (1855—1933): кат. вист. / Упр. культури Полтав. облради нар. депутатів, Відділ культури Миргород. міської Ради нар. депутатів, Миргород. краєзн. музей ; упоряд. Ханко В. М.. — Полтава: б. в., 1985. — 21 с.
• Каталог вистаки творів О. Г. Сластьона: із збірки музею: до 120-річчя з дня народж. художника / Харків. худож. музей ; кат. склала М. В. Чернова. — Харків: б. в., 1975. — 36 с.
• Сластьон, Опанас Георгійович. Ілюстрації до першого тому «Повне видання творів Тараса Шевченка» / іл. О. Сластьон. — 1919?.
• Касіян, Василь Ілліч. Володар Верховини: офорт, акварель: репродукція / худож. В. Касіян. — 1960.
• Опанас Сластьон: бібліогр. покажч. / упоряд. В. М. Ханко ; Акад. наук УРСР, Ін-т філософії АН УРСР, Відділ наук. інформації із суспіл. наук. — Київ: б. в., 1988. — 80, 2 с.
• Сластион, А. Церковное пение и культура XVII и XVIII ст. в Украине и Московии / А. Сластион // Киевская старина. — 1905. — Т. 89. Апрель. — С. 48-54.
• Сластион, А. К вопросу о музее имени И. П. Котляревского в Полтаве / А. Сластион // Киевская старина. — 1905. — Т. 91. Октябрь. — С. 43-47.
• Сластион, А. Новый альбом «Малюнкы художника П. Д. Мартыновича до Энеиды Котляревского». Выдання Полтавской городской думы, 30 серпня, року 1903 / А. Сластион // Киевская старина. — 1903. — Т. 83. Ноябрь. — С. 107—109.
• Сластион, А. Г. Существует ли южно-русский стиль? / А. Г. Сластион // Киевская старина. — 1903. — Т. 82. Июль. — С. 5-15.
• Сластион, А. Г. Кобзарь Михайло Кравченко и его думы / А. Г. Сластион // Киевская старина. — 1902. — Т. 77. Май. — С. 303—331.