Будник Василь Сергійович

В 1934—1943 — працює льотчиком-інструктором в авіаційному інституті Москви.

У 1940 по фаху «озброєння літаків» закінчив Московський авіаційний інститут.

В 1940—1943 роках працює конструктором у московському КБ Іллюшина.

В 1943—1946 — на роботі в Реактивному НДІ (НДІ-1 МАП).

1946—1951 роки — в НДІ КБ Корольова, стає заступником головного конструктора.

У 1945 був відряджений до Німеччини для вивчення німецької ракетної техніки, керував групою «Зоммерда» інституту «Нордхаузен» (радянська окупаційна зона Німеччини).

З 1951 по 1954 — головний конструктор на військовому заводі в Дніпропетровську, в 1951—1958 — перший заступник головного конструктора дніпропетровського Особливого КБ.

З 1962 року працював професором Дніпропетровського державного університету.

У 1972—1980 — заступник керівника Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР, із 1973 —керівник сектору проблем ракетно-космічної техніки.

У НАН України та НКАУ заступник директора у 1980—1988, у 1988—1998 — радник при дирекції, з 1988 — головний науковий співробітник інституту технічної механіки.

Працюючи заступником С. П. Корольова, безпосередньо брав участь у створенні та організації серійного виробництва радянських балістичних ракет:

• 1946—1953 — Р-1, Р-2, Р-5,
• 1953−1971: працював над створенням перших стратегічних ракет (на висококиплячих компонентах палива) Р-12, Р-14, Р-16, Р-36 — з орбітальними головними частинами, що розділяються, з наземним і шахтним базуванням,
• над створенням космічних ракет-носіїв — «Космос», «Космос-2», «Циклон» і космічних апаратів до них, розробкою і літними випробуваннями рухливого ґрунтового ракетного комплексу з ракетою комбінованого (тверде та рідке паливо) типу.

Його наукові праці лягли в основу наукового напрямку по оптимальному проектуванню ракетно-космічних систем.

У 1962 обраний членом-кореспондентом АН УРСР, з 1967 — академік АН УРСР.

Ініціатор створення фізико-технічного факультету в Дніпропетровському університеті, що став із часом справжньою кузнею наукових та інженерних кадрів для ракетно-космічної промисловості (за роки його існування випущено понад 20 тисяч спеціалістів).

2000 року як видатному науковцеві призначена державна стипендія[1].

2004 року за вагомий особистий внесок у розвиток космічної галузі, багаторічну самовіддану працю та з нагоди 50-річчя від заснування Державного конструкторського бюро «Південне» імені М. К. Янгеля нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня[2].

• Від штурмовиків Іл-2 до космічних ракет (спогади). — Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1993 (рос.)
• Інерційні механічні енергоакумулюючих системи. — Київ: Наукова думка, 1986 (рос.)

• Державне космічне агентство України^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Українці у світі