Булан (бек-мелех)

Була́н (від тюрк. «лось, олень», *д/н — бл. 770, також Савріїл або Сабріель) — хозарський полководець, 1-й повновладний бек-мелех Хозарської держави у 766—770 рр., родоначальник династії хозарських царів (беків-мелехів) Буланідів[1], ініціатор звернення хозарів в іудаїзм.

Булан (Cабріель)
Булан (Cабріель)
Металевий диск з розкопок
на території Хозарського кагануту
Бек-мелех, Хозарський каганат
Початок правління: 740
Кінець правління: бл. 770
Попередник: Хазер Тархан
Наступник: Овадія
Дата народження: Початок VIII ст.
Місце народження: Ітиль
Країна: Хозарський каганат
Дата смерті: бл. 770
Місце смерті: Ітиль
Діти: 1 син
Династія: Буланіди

Життєпис

Хозарський полководець Булан певно був й одним із найвпливовіших князів каганату. Походив зі знатного хозарського роду. Перша згадка про князя Булана відноситься до 730 року, коли він звитяжив у битві при Ардебілі проти арабів. У 732—737 роках брав участь у битвах з арабами в Дагестані.

У 737 році при обороні столиці Семендеру загинув каган-бек (на кшталт цивільного заступника кагана на час відсутності в столиці) Хазер Тархан. У 740 році Булан стає новим каган-беком. Водночас зрозумів необхідність прийняття державної релігії для каганату як у сусідів. Втім, не бажав приймати християнства, оскільки б тоді каганат у релігійному плані опинився в залежності від візантійської імперії. Прийняття ісламу виключалося з огляду на постійні військові конфлікти з Арабським халіфатом.

Прийнявши іудаїзм, Булан змінив ім'я і став Савріїлом (івр. סובריאל — Бог — моя надія, інший варіант — Сабріель). Ім'я звучить як тюркськa ідіоматічна варіація імені «Гавриїл». Лист Шехтера із Єврейсько-хозарського листування дає Булану-Сабріелю принаймні часткове єврейське походження.

Л. Гумільов стверджував, что Булан — етнічній єврей. Є думка, что Булан — спадкоємець хорезмійського правителя, який втік в Хозарію. Не виключено, що він міг бути нащадком Алп-Ілутвера.

Булан багато зробив для допомоги каганам Біхару та Багатуру у відновленні потуги Хозарського каганату. Водночас зростала потуга його родини, яка також прийняла юдаїзм. До середини 760-х років значна частина хозарської знаті була юдеями.

У 766 році Булан-Сабріель скористався смертю кагана Багатура або відсторонив того від влади, отримавши повний контроль над каганатом. Сини Багатура були номінальними володарями, оскільки Булан не наважився позбавити трону впливовий рід Ашина. Сам титул каган-бек було змінено на бек-мелех (від арабського малік — володар, цар). Втім, уже близько 770 року Булан помирає. Його справу завершив його онук Обадія.

Релігійна ситуація в Хозарському каганаті у VIII ст.
Розвиток Хозарського каганату

На рахунок причин, які спонукали Булана до релігійної реформи, є багато припущень: від холодного розрахунку до причин, які пояснюють дії Булана впливом вищих Сил, тобто безпосередньо самого Бога. Ірландський історик Дж. Б. Бьюрі пише: «Не викликає сумнівів, що до прийняття іудаїзму правителя схилили політичні міркування. При переході в магометанство він потрапив би в духовну залежність від халіфів, які намагалися нав'язати хазарам свою релігію, а в християнстві полягала небезпека перетворитися в церковного васала Візантійської імперії. Іудаїзм же був авторитетною релігією, священні книги якої шанувалися і християнами, і мусульманами…».[2]

Хозари від початку були язичниками. Хозарське язичництво було складною амальгамою культів різного змісту і походження. Про нього досить докладно розповідає Мовсес Каланкатваці, посилаючись на албанського єпископа Ісраеля. Відомо, що Хозарія виділялася як цивілізована та віротерпима країна, яка ще не схилилася до жодної з монотеїстичних релігій, і тому перетворилася на природний притулок для євреїв, які рятувалися від візантійських погромів й арабських гонінь. Євреї здавна жили в областях, які увійшли до складу Хазарського каганату, а їхні переслідування, розпочаті в Візантії Іраклієм ще в двадцятих роках VII ст., потім відновлені з особливою суворістю Левом II Ісавром (717—741 рр.) на початку VIII ст. ще більше посилили єврейську присутність у каганаті.

В Арабському халіфаті фізичного знищення не було, але була дискримінація. Хлинули в Хозарію і рахдоніти - після підкорення Середньої Азії арабами і створення ними жвавого торгового шляху з Гурганджа на Волгу, тобто через хозарський Устюрт. Це єврейські купці, які захопили в свої руки монополію караванної торгівлі між Китаєм і Європою. Їх торгівля була надзвичайно вигідна, тому що вони торгували тільки предметами розкоші. Те, що рахдоніти названі перським словом вказує на те, що основу цієї торгової компанії складали вихідці з Вавилонської, тобто іранської общини.

Хозари з євреями жили мирно, але були деякі непорозуміння між самими іудеями. Вихідці з Візантії не могли злитися з місцевими общинами через ідеологічні розбіжності: хозарські іудеї сповідували щось на зразок караїмізму, який принесли в Хозарію сектанти з Багдадського халіфату — ананіти. Тому романіоти з підозрою ставилися до місцевих євреїв, проте все ж залишалися з ними єдиним суперетносом.

Хозарські хани в силу властивої степовикам релігійної терпимості вважали, що їх держава не може відмовитися від працьовитих інтелігентних підданих. І не помилилися. Багаті євреї стали підносити хозарським ханам і бекам розкішні подарунки, а єврейки — поповнювати ханські гареми. Іудеї почали займати важливі місця при дворах кагана і хозарських князів. Вони селилися в містах і відігравали велику роль в торгівлі, до чого самі хозари особливих здібностей не виявляли. Торгові інтереси єврейських купців не суперечили інтересам хозарського уряду, і вони спиралися на них в міжнародній політиці. Так склалася єврейсько-хозарська химера, як називає цю державу Л. М. Гумільов.[3]

Хоза́рський надгобок, VIII ст.

Треба сказати, що звертати в іудаїзм населення Хозарії через відсутність прозелітичних настроїв в іудаїзмі, ніхто і не збирався. Однак в цей час держава якраз стояла на порозі релігійно-ідеологічних змін. В умовах контактів з країнами, де панували монотеїстичні релігії (християнство, іслам),у VII ст.постало гостре питання про прийняття будь-якої з цих вір, так як вони більше відповідали і загальним умовам епохи, і інтересам ранньокласової Хозарської держави.

Перша спроба прийняти монотеїстичну релігію хозарами відноситься до 80-х років VII ст. Алп-Ілутвера, гунського князя дагестанських гунів-болгар, які увійшли у склад хозар і потім злилися в один народ, християнізував католікос Албанії Еліазар. Була навіть заснована самостійна церква. Однак прийняття християнства Алп-Ілутвером вороже зустріла хозарська знать. Тому його спроба затвердити християнство закінчилася невдачею. Аж до 30-х років VIII ст., ніяких звісток про спроби змінити релігію у каганаті немає. Очевидно, в цьому просто не було необхідності. Але хозар з часом все більше з однаковим завзяттям почали схиляти на свій бік візантійці і араби, адже ті були бажаними союзникам для обох сторін. Зберегти незалежність Хозарія могла, лише уникнувши прийняття і християнства, і ісламу. Тому хозари подивилися в сторону іудаїзму.

Звернення до іудаїзму Булана-Сабріеля

Ініціатором звернення до іудаїзму хозар став бек Булан (Сабріель). Це один з небагатьох випадків в історії прийняття іудаїзму на державному рівні країною, яка не мала єврейського походження. Подія мала важливе значення для тодішнього релігійного та політічного життя як самої Хозарії, так и її сусідніх країн, а також для збереження єврейських общин Європи та Азії. Це питання — найбільш досліджуване і водночас найбільш дискусійне в хозарології.

Варіативність дат: 720-740 рр.

Дата прийняття іудаїзму Буланом спірна. Як офіційна, найчастіше фігурує 740-й рік.[4] Хоча є точка зору, згідно з якою Булан став «царем» і відкрито звернувся до іудаїзму ще в 730—731 роках.[5] Але ця версія не популярна. За даними Масуді, іудейська релігія стала головною в Хазарії з часу Харун-ар-Рашида (786—809 рр.).

У розлогій редакції листа царя Йосифа до Хасдая ібн Шапрута звернення хозар в іудейство віднесено за 340 років до його часу, тобто не пізніше 621р, але ця дата неможлива, і скоріш за все вставлена в текст пізнішим переписувачем або відтворена ним помилково — замість 340 треба читати 240. Третю дату цієї ж події дає «Книга Хозара» Єгуди Галеві, що відносить звернення хазар за 400 років до свого часу, тобто до першої половини VIII ст. Сперечаються вчені і про природу іудаїзму, прийнятого Буланом. Припускають, що Булан прийняв не раввіністичний іудаїзм, а караїзм, досить поширений тоді в Хозарії.

Обставини та свідчення про звернення в іудаїзм Булана неясні і часто суперечливі в надзвичайно важливих питаннях. Наприклад, у Кембриджському листі з Єврейсько-хозарського листування автор-анонім наполягає на тому, що хозари — євреї, одне з загублених колін Ізраїлю нащадки Шимона. А каган Йосиф в листі до Хасдая ібн Шапрута говорить, що його народ і він сам походить від Тогарми, онука Яфета. У загальному всі джерела сходяться.

«Хозарська» та «єврейська» версії

Про обставини прийняття хозарами іудейської релігії є кілька достовірних свідчень. Два з них в Єврейсько-хозарському листуванні, у відповідях на питання Хасдая ібн Шапрута Йосифу — одному з останніх хозарських каганів. Обидва ці свідоцтва незалежні одне від одного і представляють дві легендарні версії — офіційну хозарську і єврейську. Третя розповідь про прийняття хозарами іудейської релігії належить книзі іспанського єврея Єгуді Галеві «Сефер-ха-Кузарі». Її автор теж примикає до офіційної хозарської версії.

Оригінальність Єврейсько-хозарського листування 10 ст. довго викликала сумніви у вчених, але зараз вона всіма визнається справжньою. Особливу ціннійсть має листування Хасдая ібн Шапрута, іспанського рабина, дипломата, філантропа з каганом Йосифом. Вперше Хасдай почув про існування незалежної єврейської країни від купців з перського Хорасану, але засумнівався в правдивості почутого. Тоді Хасдай вирішив послати до правителя Хозарії гінців з листом, яке містив список питань про хозарську державу, її народ, правління, військо і так далі, включаючи проблему приналежності хозар до якого-небудь з колін Ізраїля. Завдяки допитливості Хасдая ібн Шапрута маємо досить багато відомостей з перших вуст, від самого Йосифа (хоча є версія, що писав не сам каган, а хтось із наближених), який докладно розповів про іудаїзм в Хозарії.

Спочатку, повідомляв Йосиф, хозари були нечисленні, "вони вели війну з народами, які були більшим і сильнішим від їх, але за допомогою Бога прогнали їх і зайняли всю країну … Після того пройшли покоління, поки не з'явився у них один цар, ім'я якого було Булан. Про Булана Йосиф розповідає наступне: «… був муж мудрий, і богобоязливий, раб Господа, який сподівався всім серцем на свого Творця. Він вигнав з країни чаклунів та ідолопоклонників, і шукав захисту і заступництва у Бога.» Якось йому увісні явився Божий янгол, який сповістив про те, що хоче дати йому Закон. Булан злякався і попросив його з'явиться іншому, не названму по імені царю. Янгол виконав його прохання. Булан з тим царем і разом з іншими князями, рабами і всім народом звернулися в нову віру і "стали під заступництво Шхіни (букв. «перебування Боже»).

Після цього янгол з'явився ще раз і звелів Буланові побудувати храм. Цар відповів, що у нього немає коштів на це, але той наказав йому зібрати військо і йти на місто Ардебіль. «І Булан пішов і вів багато воєн і отримав багато перемог». Після повернення Булан побудував храм, точну копію скинії Мойсея, вибудував намет, ковчег, світильник та святі жертовники.

Візантію й Арабський халіфат особливо занепокоїв такий перебіг подій, тому кожна з держав послала до Булана мудреців, щоб схилити його в їх віру. Булан звелів привести також мудреців із євреїв, таким чином влаштувавши релігійний диспут. Є свідчення, що представником іудеїв був відомий рабин Ісаак ха-Сангарі. Булан, власне, і до цього був на боці іудаїзму, а довіру і прихильність присутніх хозар євреї отримали, завдяки успішно пройденому завданню по розтлумаченню невідомих сувоїв з печери Сеїр, які виявились Торою і Талмудом.

Усе ж, щоб остаточно переконатися, Булан пішов на невелику хитрість. Він по черзі поспілкувався зі священиком і кадієм, задавши одне и те ж питання, яка релігія їх супротивників ближча до істини. Обидва відповіли, что іудаїзм. После цього Булан здійснив гіюр, зробив над собою, своїми рабами і слугами і всім своїм народом обрізання, і послав і доставив з усіх місць єврейських мудреців, і ті стали пояснювати йому закон Мойсея і заповіді. "І стали приходити іудеї з Багдада (Вавилонії) і Хорасана і землі грецької (Візантії) і підтримали людей країни, і ті зміцнилися в Заповіті Отця…".

Є.Галеві у своїй книзі «Сефер-ха-Кузарі», яка, правда, має більше теологічний характер, ніж історичний (її цінність як історичного джерела забезпечують використані Галеві книги. Він посилається на якісь «літописні книги», «хозарський літопис», хоча і не вказує точно, що це таке. Цілком можливо, що це унікальні хозарські хроніки, які не дійшли до нашого часу і які принесли в Іспанію самі хозари, коли частина з них емігрувала туди після падіння каганату.

Галеві також говорить, що звернення хозарського царя сталося внаслідок пророчих сновидінь. Булан вирушив в пустельні гори Варсан зі своїм візиром, там знайшов печеру, в якій деякі з іудеїв святкували суботу, прийняв іудейську віру і зробив обрізання. Повернувшись, Булан почав обережно вербувати прихильників нової релігії, поки їх не набралося багато. Тоді вони відкрито оголосили себе іудеями і змусили прийняти цю віру інших хозар. Деякі історики вважають, що Булан був одним з напівєвреїв-напівхозар, який у свій час прославився своєю хоробрістю на війні, за що був обраний хозарами воєначальником. І звернувся до ревного виконання іудейського закону під впливом дружини на ім'я Серах і тестя, правовірних іудеїв.

Закріпив положення нової релігії в каганаті його нащадок Овадія. Послідовниками іудаїзму були в основному представники вищих категорій населення, простий люд сповідував синкретичну релігію.

Джерела

Див. також

Примітки
  1. М. І. Артамонов. «Історія хозар». Л .: Вид-во Держ. Ермітажу, 1962. с. 276; 523.
  2. Артур Кестлер. Тринадцатое колено. Крушение империи хазар и ее наследие. Пер. с англ. Кабалкина А. Ю. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 320 с.
  3. Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. — СПб.: Кристалл, 2001. — 770 с. — (Вехи истории) — ISBN 5-306-00155-6.
  4. Іудаїзм був прийнятий Буланом-Сабріелем близько 740 р. Це датування із «Сефер hа-Кузарі» обґрунтоване американським сходознавецем Д. М. Данлопом.
  5. У листі Йосифа згадується, що скинія була встановлена після хозарського походу на іранське місто Ардебіль. Згідно з арабськими джерелами, це сталося в 730 році.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.