Булгарська мова

Булгарська мова (або праболгарська мова) — мова булгар, зараз мертва. Її класифікація суперечлива, більшість дослідників вважає її тюркською мовою[1][2][3], але деякі болгарські історики пов'язують її з Іранською групою мов (особливо з памірськими мовами)[4][5][6][7]. Інші болгарські історики тільки підкреслюють певні риси іранського впливу без конкретних висновків[8] (з лінгвістичних досліджень витримує перевірку тільки іранське походження імені Аспарух — заявив Сміт у 1985 на міжнародному з'їзді іраністів[9]). Інші сприйняли проміжну позицію[10] або дійсно активно опонують іранський теорії[11]. Вважається, що була наступна череда: Велика Булгарія, пізніше Волзька Булгарія, і Дунайська Булгарія. Булгарська мова щезла в Дунайській Булгарії у 9-му сторіччі, оскільки булгарська аристократія стала поступово слов'янізуватись через шлюби булгар із слов'янською більшістю. У Волзькій Булгарії, праболгарська мова зберігалась довше (згідно з поширеною теорією її тюркського походження) і нарешті дала початок сучасній чуваській мові[1][2].

Булгарська
Поширена в була поширена в Центральній Азії, в степах Північного Кавказу, Волги і Дунаю
Регіон Мертва мова
Писемність Болгарські руни, грецька абетка і арабська абетка
Класифікація Алтайська
 Тюркська
  Булгарська
   
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 none
ISO 639-3 xbo

Дунайська Болгарія

Мова дунайських болгар зафіксована в нечисленних записах, які знайдено, в першій столиці Дунайської Болгарії Плісці і в кам'яних церквах біля села Мурфатлар у Румунії. Записи були зроблені орхонською та грецькою абетками. Більшість з них, були приватними паперами, інші — записи комірника. Хоча спроби в дешифровці були зроблені, жодна з спроб не мала успіху. Ці записи дунайських болгар зберігаються поруч з іншими паперами, написаними грецькою. Правителі Першого Болгарського царства до 9-го сторіччя вживали за державну мову грецьку, коли її було замінено на давньоболгарську мову.

Мова дунайських болгар також відома від нечисленності запозичених слів у слов'янську давньоболгарську мову. А також 12-річний циклічний календар посадової особи (який використовується наприклад в Іменніку болгарських ханів).

Волзька Булгарія

Розмовна мова населення Волзької Булгарії, відома як Волзько-булгарська — є ряд записів арабською абеткою, що сопроводжується тюркськими рунами. Записи — в значній мірі розбірливий. Ця мова збереглася, до 13-го або 14-го сторіччя. Мова сприйняла ряд слів і конструкцій кіпчацької мови і, нарешті, дала початок сучасній чуваській мові. Чуваська класифікується, як єдина сучасна мова окремого відділу «тюрксько-огурських мов» гілки тюркських мов, що характеризуються звуковими посиланнями як, наприклад, болгарський r проти загально тюркського z і болгарський l проти загально тюркського š.[12]. Давньотатарська мова, не зважаючи, що не належить до тієї ж гілки, що чуваська і болгарська, поглинула елементи болгарської мови; тому, розмовна мова сучасних волзьких татар є суміш кіпчацької і булгарської.

Посилання
  1. Encyclopaedia Britannica Online — Bolgar Turkic
  2. Campbell, George L. Compendium of the World's Languages. Routledge, 2000. page 274
  3. Marcantonio, Angela. The Uralic Language Family: Facts, Myths and Statistics. Blackwell Publishing Limited, 2002. page 25
  4. Добрев, Петър, 1995. «Езикът на Аспаруховите и Куберовите българи» 1995
  5. Бакалов, Георги. Малко известни факти от историята на древните българи Част 1 част 2
  6. Димитров, Божидар, 2005. 12 мита в българската история
  7. Милчева, Христина. Българите са с древно-ирански произход. Научна конференция «Средновековна Рус, Волжка България и северното Черноморие в контекста на руските източни връзки», Казан, Русия, 15.10.2007
  8. Бешевлиев, Веселин. Ирански елементи у първобългарите. Античное Общество, Труды Конференции по изучению проблем античности, стр. 237—247, Издательство «Наука», Москва 1967, АН СССР, Отделение Истории.
  9. Rüdiger Schmitt (Saarbrücken). IRANICA PROTOBULGARICA: Asparuch und Konsorten im Lichte der Iranischen Onomastik. Academie Bulgare des Sciences, Linguistique Balkanique, XXVIII (1985), l, 13-38
  10. Rasho Rashev. On the origin of the Proto-Bulgarians, p. 23-33 in: Studia protobulgarica et mediaevalia europensia. In honour of Prof. V. Beshevliev, Veliko Tarnovo, 1992.
  11. Йорданов, Стефан. Славяни, тюрки и индо-иранци в ранното средновековие: езикови проблеми на българския етногенезис. В: Българистични проучвания. 8. Актуални проблеми на българистиката и славистиката. Седма международна научна сесия. Велико Търново, 22-23 август 2001 г. Велико Търново, 2002, 275—295.
  12. Формирование болгарской (древнечувашской) народности — web page

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.