Буркард фон Мюлленгайм-Рехберг

Походив з аристократичної сім'ї Мюлленгайм. В 1929 році закінчив середньо школу і того ж року вступив на службу Райхсмаріне.

З осені 1938 року — помічник німецького військово-морського аташе в Лондоні.

Під час Другої світової війни служив на різних кораблях. 27 травня 1941 року пережив загибель лінкора «Бісмарк», на борту якого служив офіцером-артилеристом, і потрапив у британський полон. Мюлленгайм-Рехберг — найбільш високопоставлений офіцер (капітан-лейтенант) серед вцілілих членів команди лінкора. 1 лютого 1943 року отримав звання корветтен-капітана. До кінця 1946 року перебував у різноманітних таборах військовополонених у Великій Британії та Канаді.

В 1949 році склав державний іспит з юриспруденції. В 1952 році вступив на службу в міністерство зовнішніх справ ФРН — радником зі зв'язків.

В 1955 році брав участь в делегації НАТО в Парижі, через рік — в конференції військ НАТО в Бонні.

З 1958 до 1965 року — посол і консул у Вест-Індії, з 1965 до 1968 року — посол в Демократичній Республіці Конго. З 1968 до 1971 року — генеральний консул в Торонто. З 1971 до 1975 року — посол в Танзанії.

В 1975 році пішов у відставку.

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1968)

• Entführung und Tod des Moise Tschombé. Das Ende einer Hoffnung für den Kongo. LIT-Verlag 1998, ISBN 3-8258-3940-0.
• Schlachtschiff Bismarck. Ein Überlebender in seiner Zeit. Ullstein Verlag, Frankfurt am Main 2002, ISBN 3-548-25644-9.[2]
• Schlachtschiff Bismarck. Ein Überlebender berichtet vom Glanz und Untergang der Bismarck am 27. Mai 1941. Flechsig Verlag, 1. Mai 2005, ISBN 3-881-89591-4.[2]