Бурченко Дмитро Тимофійович

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав наймитом у заможних селян. Працював у ремонтних майстернях. У 1920 році вступив до комсомолу, перебував на комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1927 році закінчив Одеську радянську партійну школу. Працював пропагандистом районного комітету КП(б)У. Служив у Червоній армії.

У 1929—1933 роках — студент і секретар партійного комітету Ленінградського комуністичного університету імені Крупської.

З 1933 року працював начальником політичного відділу радгоспу, 1-м секретарем Літинського районного комітету КП(б)У Вінницької області.

У 1938—1939 роках — 3-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У 1939 — липні 1941 року — 2-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У 1941—1942 роках — заступник начальника Політичного управління Народного комісаріату радгоспів Російської РРФСР.

Учасник німецько-радянської війни. У листопаді 1942 року затверджений 1-м секретарем Вінницького підпільного обкому КП(б)У, в квітні 1943 року направлений у німецький тил. З травня 1943 року був комісаром Вінницького партизанського з'єднання, яке з боями пройшло частину Білорусі, Сумську, Кам'янець-Подільську області та з січня 1944 року діяло на території Вінницької області. У 1944 році — начальник Вінницького обласного Штабу партизанського руху.

У 1944—1945 роках — 2-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У. У 1945 році — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У липні 1945—1948 роках — голова виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих.

У 1949 — січні 1950 року — завідувач Кам'янець-Подільського обласного млинарського тресту.

11 січня 1950 — 23 грудня 1953 року — голова виконавчого комітету Проскурівської міської ради депутатів трудящих Кам'янець-Подільської області.

25 лютого 1954 — 1958 року — заступник голови виконавчого комітету Кам'янець-Подільської (Хмельницької) обласної ради депутатів трудящих — завідувач обласного відділу соціального забезпечення.

У 1958 — 27 грудня 1967 року — голова партійної комісії Вінницького обласного комітету КПУ (у січні 1963 — грудні 1964 року — Вінницького сільського обласного комітету КПУ).

З грудня 1967 року — персональний пенсіонер. Член Комісії у справах колишніх партизанів Великої вітчизняної війни 1941—1945 років при Президії Верховної Ради Української РСР. Помер у Києві у вересні 1987 року.

Автор книги спогадів «Рейд к Южному Бугу».

• два ордени Леніна
• орден Трудового Червоного Прапора (26.02.1958)
• орден Червоного Прапора (2.05.1945)
• орден Богдана Хмельницького 1-го ст.
• орден Вітчизняної війни 2-го ст.
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (18.05.1964)

• Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991