Бутаков Григорій Іванович

Григо́рій Іва́нович Бутако́в (27 вересня (9 жовтня) 1820, Рига 31 травня (12 червня) 1882, Петербург) російський воєнно-морський діяч, мореплавець, адмірал, основоположник тактики парового броненосного флоту, дослідник Чорного моря.

Григорій Іванович Бутаков
Григорий Иванович Бутаков
Народження 27 вересня 1820(1820-09-27)
Рига, Російська імперія
Смерть 12 червня 1882(1882-06-12) (61 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна Російська імперія
Вид збройних сил
Флот
Освіта Морський кадетський корпус
Роки служби 18381882
Звання адмірал
Війни / битви оборона Севастополя
Рід House of Butakovd
Діти Alexander Butakovd
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Георгіївська зброя
Золота зброя «За хоробрість»
 Бутаков Григорій Іванович у Вікісховищі

Походив з дворянського роду Бутакових; батько — віце-адмірал Іван Миколайович Бутаков служив разом з адміралом М.П. Лазарєвим, всі брати також обрали морську кар'єру.

Вступив до Морського кадетського корпусу. 1838 мічман із призначенням на лінійний корабель «Сілістрія». Квітень 1843 лейтенант. 1850 капітан-лейтенант.

9 жовтня 1854 Бутаков вперше в історії російської морської артилерії організував стрільбу по невидимій мішені. Серпень 1856 контр-адмірал, головний командир Миколаївського порту і військовий губернатор Миколаєва і Севастополя. 1863—1867 — військово-морський аташе в Англії, Франції та Італії. 28 жовтня 1866 віце-адмірал. 16 квітня 1878 1881 Бутаков — повний адмірал із призначенням начальником берегової й морської оборони фортеці Свеаборг. 1881 — головний командир Петербурзького порту. Згодом — член Державної ради.

Помер від апоплексичного удару.

Нагороди

Орден Святого Олександра Невського; Орден Білого Орла; Орден Святої Анни I ступеня; Орден Святого Володимира III ступеня; Орден Святого Георгія IV ступеня ; Орден святого Станіслава III ступеня; Золота зброя «За хоробрість».

Праці

Могила на занедбаній ділянці Нікольського кладовища Олександро-Невської Лаври. Санкт-Петербург
  • "Свод морских военных сигналов";
  • "Книги эволюционных сигналов";
  • "Новые основания пароходной тактики".

Див. також

Попередник: Військові губернатори Миколаєва
1856—1863
Наступник:
Метлін Микола Федорович
1855—1856
?
1863

Примітки

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

  • Ср. Е. Березина "Адмирал Г.И. Бутаков", СПб., 1884 г. (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.