Буття (ансамбль)

Скрипаль гурту від початку його створення. У свій час, з 1997 по 2005 рр., Олег побував у чисельних фольклорних експедиціях, в яких обстежено близько 250 сіл з різних теренів України: Чернігівщини, Полтавщини, Сумщини, Полісся, Волині, Гуцульщини, Закарпаття, Тернопільщини, Київщини. З 1998 р. Олег працював у Київській Музичній Національній Академії ім. П.Чайковського (Консерваторії), де займався музичним експедиційним архівом Музичної Лабораторії Етнографії (близько 1500 касет та бобін), що накопичився внаслідок тривалої експедиційної роботи Лабораторії у 70-х, 80-х та 90-х рр. XX ст.

Оксана

Олег також брав участь у гуртах «Володар» (1998—2000 рр.), «Надобридень» (1999—2002 рр.), «Гуртоправці» (2002—2005 рр.), "KVB" (2018).

Грає і співає від початку створення гурту. Брала участь у чисельних фольклорних експедиціях, де записувала і фільмувала фольклор, зокрема танці, має кілька авторських фільмів, з 2009 року неодноразовий інструктор культурологічної програми в Польщі «Warsztaty śpiewu białego PEŁNYM GŁOSEM» (Fundacja OVO). Оскільки Оксана — професійний звукорежисер (КНУ театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого), більшість аудіодисків «Буття» записані та зведені нею.

Василь

Оксана самостійно освоїла гру на бубні. Грати на цимбалах вчилась переважно за записами, але традиційний стрій і манеру виконання перейняла від Ю.М.Самокіщука з с. Космач (Гуцульщина) у рамках «Школи традиційного мистецтва» ім. В. Могура, що проводилась восени 2005-2007 року Всеукраїнською асоціацією молодих дослідників фольклору (ВАМДФ).

Мультиінструменталіст, фольк- та рок-музикант, композитор, автор близько 400 музичних творів. З 2014 року постійний учасник рок-гурту «Рутенія». В гурті «Буття» з 2017 року. Безмежно закоханий в творчість карпатських руснаків: пісні, мовні діялекти, інструментарій тощо. Досліджує русинсько-литвинські культурні зв'язки, Січові звичаї.

Іра

Закінчила в 1993 р. київську ДМШ № 15 із класу скрипки.

Відвідувала Школу традиційних танців, де Олег й Оксана Бут вчили молодь українським народним танцям і грали. Почала грати в ансамблі «Буття» у 2005 році.

2001, ліричні пісні

У цьому аудіоальбомі представлені три багаті на пісенний фольклор регіони України: Полісся (Рівненське, Чернігівське, Житомирське), Поділля (Хмельниччина), Подніпров'я (Черкащина та Полтавщина). Двох (Полісся та Поділля) та трьохголосні (Полтавщина) пісні записані переважно чоловічим складом. Вражає багатоголосна поліфонія полтавських пісень, наприклад «Ой там із-за гори да й вітер повіває» (18 трек), кожна із яких безперечно є міні-шедеврами пісенної творчості українців. Такі пісні досить часто співалися за столом, де не зле було інколи й чарку перехилити «Горілочку п'ю, п'ю» (4 трек). На дискові записано короткометражний фільм у форматі mpeg-1 Оксани Бут про батька Василя Бута, де, зокрема, показано процес плетіння дідуха.

2002, колядки й щедрівки

Цей диск присвячений архаїчним язичницьким колядкам й щедрівкам. Зима. Сніг. Мороз. Колядники стукають у двері, тричі питають: «Чи дозволите заколядувати?», й після третьої ствердної відповіді хазяїна починають співати… «Святий вечір добрий вечір усім людям на здоров'я» (4 трек). Хазяїн запрошує до хати, шукає коляду, а тим часом колядники побачили незнайомого їм дядька, та й співають: «Ой в дядька в дядька воли рогаті» (21 трек). А от і вже й хазяйка вийшла разом з хазяїном та колядою — треба заколядувати їм щось одразу на двох. «Святий вечір добрий вечір, пане-господарю» (19 трек) — «Вечір добрий — виносьте пиріг довгий!», — «Не кусайте, не ламайте, а ціленького давайте!», — «Без рук, без ніг, та й упав у сніг!» — кричать колядники, беруть коляду та йдуть до наступної хати, бо багацько ще сьогодні обійти треба…

2003, весільна троїста музика

Диск представляє «троїсту музику» Бойківщини, Буковини, Тернопільщини, Волині, Рівненщини, Вінниччини й Черкащини. Бурхливого розвитку музика весільних сільських гуртів набула завдяки використанню скрипки, що відома в Україні з кінця XVI ст. Без неї не обходиться жодне свято, весілля чи вечорниці. Вона використовується як сольний і акомпануючий інструмент в традиційному польському ансамблі двох скрипок й ударних, як у «Польці із Городища» (14 трек). В інструментальних капелах Бойківщини обов'язковою є басоля, що зовні нагадує віолончель. Грають на ній смиком (коротким саморобним смичком) по непритисненим струнам. Під такий бурдонний акомпанемент звучить, наприклад «Коломийка» (4 трек). Ніяке весілля не обходилося без обряду дарування молодим. На Черкащині під час цього обряду виконували таке награвання «Випий, свашечко, випий» (29 трек).

2004, покличні пісні

Услухайся — в словах і ритмах цих неначе поклик душ, в Україні сущих. Якщо ти наділений ще й даром уяви, — тобі відкриються: круті яри історії; часом ані на що не схоже минуле життя людей, їх піт і кров, пролиті у двобоях, їх сльози й радість; задуманість мужів і матерів благання, відвага мандрівних, дівчат кохання, хто в любові вірний; і туга нації, що досі прагне волі… скрізь — поклик, поклик, поклик… (В. Г. Данилейко) На цьому дискові знайдемо пісні, що піднімають український дух. Це може бути дух Карпат «Гори наші» (9 трек) або весь простір українських земель «Од Сяну до Дону» (4 трек). Заспівані потужним чоловічим гуртом Бутів та Данилейків, цей спів проймає до кісток і кличе, кличе, кличе…

2005, інструментальна музика та спів з різних регіонів України, весільні награвання, строкові, ліричні та жартівливі пісні, щедрівки

Цей диск містить сільську інструментальну музику із різних куточків України. На Полтавщині побутував склад із двох скрипок, баса й бубна. Друга скрипка й бас грали так звану «повторку», тобто ритмічно-мелодичний супровід. «Полька-горка» (7 трек) Це, і деякі інші награвання відновлено з гри всіх ансамблевих партій Петром Яковичем Плескачем (сільський музика з с. Веселівка Диканського району Полтавської області). На Закарпатті зафіксовано склад із скрипки, цимбал, великого барабану з тарілкою та сопілки й джангори (чотириструнної безладової гітари). Скрипки й сопілка виконували мелодію, а цимбали разом з барабаном і джангорою утворювали ритмічний акомпанемент, скажімо як у «Ардіялинці». До 1939 р. на гуцульське весілля запрошували скрипаля і цимбаліста. Згодом до них приєднались фрілкар (виконавець на фрілці — безсвистковій сопілці) та бубніст. Скрипка, фрілка і цимбали виконували мелодію, що заповнювала весь звуковий простір, наприклад у «Гуцулці» (9 трек).

2006 супровід до танців з Волині, Вінниччини та Центральної України

Тисячоліттями український танець є ритуалом і бойовим мистецтвом, спілкуванням і фізичною культурою, своєрідним етикетом, способом знайомства хлопця й дівчини… Ми впевнені, що магічний вплив українського танцю як на його учасників, так і на глядачів вкрай позитивний і необхідний для всіх. Схід і Центральна Україна, танці яких репрезентовано на аудіоальбомі вражають розмаїттям танцювальних фігур та форм. Серед парних танців — швидкі дводольні: «Полька моторна» (22 трек), Кокєтка, Орлиця, Козачок; дводольні в помірному темпі: Ойра «Київська» (2 доріжка), Ой не світи місяцю, Коробочка, Картопля, Во саду лі в огороді, Карапет, Краков'як; із активним використанням фігури «розкручування»: Страданія, На річеньку, «Молодичка» (21 доріжка); тридольні: «Баламут» (5 доріжка), Падеспань, Оберек. Деякі танці складніші, на Гречаники хлопець запрошує двох дівчат, а «крила» Млина утворюють руки чотирьох танцюючих. Одиночні танці: Гопак, Циганочка виконуються по колу, де кожен виявляє свою індивідуальність, фізичну силу і привабливість.