Гуцульщина

Гуцульщина розташована в південно-східній частині Українських Карпат на території історичних Мармарощини, Покуття і Буковини, в сточищі річок Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси.

Південні та північні межі Гуцульщини утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини річок. Південна межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, через Свидовець, Гуцульські Альпи і північні схили Чивчинських гір; північна етнографічна межа пролягає лінією Зелена — Делятин — Яблунів — Пістинь — Косів — Кути (Косівський район) — Вижниця, іноді межі Гуцульщини ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвина й Старої Гути; на південному заході гуцули заселяють усю долину Тиси на північ та південь від Рахова; східна межа Гуцульщини — лінія Вижниця — Берегомет — Мигове — Банилів-Підгірний. Частина Гуцульщини залишилась в теперішній румунській частині Мармарощини та південній Буковині.

Гуцульщина

Гуцульщина    Територія розселення гуцулів на Мармарощині

Селище Ясіня.

На горі Петрос.

Музей народної архітектури та побуту в Києві, гуцульська ґражда із смт Верховина

Церква в Криворівні (1719 p.)

Гуцульщина до 1770 р. входила до складу Османської імперії, Молдовського князівства, Речі Посполитої, Угорського королівства; згодом до Австрійської імперії й Угорщини; 1920—1939 рр. до Королівства Румунія, Польської республіки й Чехословацької Республіки. Незважаючи на штучне адміністративне управління гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільну матеріальну й духовну культуру, говірки. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло розташування у глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер уся Гуцульщина, за винятком 8 сіл на румунській Буковині та кількох сіл на Мармарощині, лежить в Україні.

Перші історичні відомості про Гуцульщину з'явилися в польських джерелах 14-го — початку 15 ст.; 1424 р. — перша згадка про Жаб'є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Гуцульщині довго не було панщини, тільки оплата грішми й натурою для відкупу від сусідніх володарів.

У середині 17 — 18 ст. у всій Гуцульщині діяли ватаги опришків (найвідоміший Олекса Довбуш); супроти панщини були скеровані повстання 1840-х, які очолив на буковинській Гуцульщині Лук'ян Кобилиця.

1913 року стараннями товариства «Сільський господар» у Львові, заснований «Комітет рятунковий Гуцульщини» в Кутах, у зв'язку з неврожаєм та великою осінньою повінню попереднього 1912 року і голодом. Комітет збирав пожертви, подавав прохання, клопотався для здобуття грошової помочі або роботи нужденним.[1]

Найважливішими виявами національно-громадського життя Гуцульщини були організація Української радикальної партії на початку 20 століття й Січі Кирила Трильовського, бої Українських Січових Стрільців 1914—1915 рр, активна участь у визвольних змаганнях 1918—1920 рр. Трохи більше півроку у центральній Мармарощині існувала Гуцульська Республіка у 1918-1919 роках перед тим як була окупована румунськими військами серед румуно-угорської війни за Семигород.

Ручний дерев'яний хрест у формі свастики. (Покуття або Гуцульщина. Кінець 19 — початок 20 століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.)

На Гуцульщині створений особливий стиль народного іконопису. Ікони писалися на смерекових дошках, які для захисту від жуків-короїдів покривали часниковим соком. Фігури святих переважно вертикальні, але динамічні; обличчя в основному білого кольору, очі промальовані через усе обличчя. Велика збірка гуцульських домашніх образів XVIII-XIX ст. знаходиться в фондах і експозиції Музею української домашньої ікони в Історико-культурному комплексі «Замок Радомисль».

Своєрідним явищем був організований 1911 р. Гнатом Хоткевичем аматорський народний Гуцульський театр (режисери Олекса Ремез, Лесь Курбас), де селяни грали п'єси гуцульським говором.

• Гуцули
• Гуцульська церква
• Гуцульська кераміка
• Гуцульський кінь

• Гуцульщина // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.

• Гуцульщина // Kosivart
• Гуцульщина. Населені пункти // Kosivart
• Вершини Гуцульських Карпат // Kosivart
• Найбільші річки Гуцульщини // Kosivart
• Гуцульщина на сайті "Життя Українських Карпат"
• Файна Гуцулія: архівні фото і розповідь про бринзю
• Осип Залеський. Вражіння з мандрівки по Гуцульщині. // "Діло", чч. 184-188, 23-27 серпня 1938
• Етнографічна колекція «Кровець» — Гуцульщина
• Етнографічна колекція «Кровець» — Гуцульщина. Світлини
• Історія Прикарпаття (бібліографія)

• Закревська Я. В. Гуцульщина // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 264. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• І. А. Пелипейко, Н. В. Карповець. Гуцульщина // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження / П. Арсенич, М. Базак, З. Болтарович та ін. — К. : Наукова думка, 1987. — 470 с.
• Гуцульщина: перша і друга частини / В. Шухевич. — Львів: НТШ, 1899. (PDF-файл репринтного видання)
• Гуцульщина: третя частина / В. Шухевич. — Львів: НТШ, 1902. (PDF-файл репринтного видання)
• Гуцульщина: четверта частина / В. Шухевич. — Львів: НТШ, 1904. (PDF-файл репринтного видання)
• Гуцульщина: п'ята частина / В. Шухевич. — Львів: Загальна друкарня, 1908. (PDF-файл)
• Гори Гуцульщини : путівник, який об'єднує : [пер. з пол. / В. Крукар, Ю. Нестерук, А. Вєльоха та ін.] ; ред. А. Вєльоха ; [фот. І. Сітко та ін.]. - Краків : Центральний осередок гірського туризму ПТТК : Вєрхи, 2006. - 223 с., [3] арк. карт : іл. - ISBN 83-89819-46-5
• Дослідники та краєзнавці Гуцульщини: Довід. / Арсенич П., Пелипейко І. — Косів: Писаний Камінь, 2002. — 280 с.
• Ілюстрована історія Прикарпаття / В. В. Грабовецький. — Івано-Франківськ: Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. Кафедра історії України, 2002 . — ISBN 966-7363-88-0 Т.1-3.

Т. 3 : Тисячолітній літопис Гуцульщини. — [Б. м.]: [б.в.], 2004. — 459 с.: іл., карти, фотогр. — Бібліогр.: с. 445—459. — ISBN 966-7363-89-9 (Т. 3) (онлайн-перегляд)

• Історичний нарис про гуцулів / С. Витвицький; [пер., передм., примітки Миколи Васильчука]. — Надвірна: Світ, 1993. — 94 с.
• Історія Гуцульщини: навч. посіб. / В. Грабовецький ; рецензент М. Вегеш ; ПНУ ім. В. Стефаника. — Косів: Писаний Камінь, 2013. — 244 с. : іл.
• Історія Гуцульщини. Т. 1 / Микола Домашевський. — Чикаго — Львів, 1995. — 501 с. (завантажити)
• Історія Гуцульщини. Т. 2 / Микола Домашевський. — Чикаго, 1985. — 507 с. (завантажити)
• Історія Гуцульщини. Т. 3 / Микола Домашевський. — Чикаго, 1986. — 441 с. (завантажити)
• Історія Гуцульщини / голов. ред. М. Домашевський ; Гуцульський Дослідний Інститут в Чикаго, Косівське відділення Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини. — Л. : Логос, 2000.

Т. 4 / ред. кол. В. Гаюк [та ін.]. — [Б. м.]: [б.в.], 2000. — 576 c.: рис. — ISBN 966-7379-01-9

Т. 5. — [Б. м.]: [б.в.], 2000. — 624 с.: іл. — ISBN 966-7379-01-9

Т. 6. — [Б. м.]: [б.в.], 2001. — 644 с.

• Старожитності Гуцульщини: У 2-х т. Івано-Франківськ, Львів: Манускрипт-Львів, 2011
• Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013.
• Гуцульщина та гуцули : економіка і нар. промисли (друга половина XIX − перша третина XX ст.) : монографія / В. М. Клапчук ; Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича НАН України, Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. − Л. ; Івано-Франківськ, 2009. − 507 с. − Бібліогр. : с. 447−503 (1298 назв). − ISBN 978-966-2988-16-1.