Бутурлін Олександр Борисович

Бутурлін Олександр Борисович (28 (18) липня 1694, Москва — 10 вересня (30 серпня) 1767)  — граф (1760 р.), генерал-фельдмаршал (1756 р,), головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 1 грудня 1741 р. по 11 червня 1742 рр.), Московський генерал-губернатор (12 грудня 1742—1744 рр. та 9 червня 1762—1763 рр.)

Бутурлін Олександр Борисович
Бутурлин Александр Борисович
Бутурлін Олександр Борисович
Прапор
 Головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду
1741 — 1742
Попередник: Шаховський Олексій Іванович
Спадкоємець: Рум'янцев Олександр Іванович
Прапор
 Московський генерал-губернатор
1742 — 1744
Попередник: Салтиков Володимир Семенович
Спадкоємець: Левашов Василь Якович
1762 — 1763
Попередник: Черкаський Петро Борисович
Спадкоємець: Жеребцов Микола Григорович
Прапор
 Смоленський губернатор
1735 — 1740
 
Народження: 18 (28) липня 1694(1694-07-28)
Москва, Російське Царство
Смерть: 30 серпня (10 вересня) 1767(1767-09-10) (73 роки)
Александро-Невська лавра, Санкт-Петербург
Поховання: Олександро-Невська лавра
Національність: росіянин
Країна: Російська імперія
Освіта: Академія морської гвардіїd
Рід: House of Buturlind
Батько: Бутурлін Борис Іванович
Шлюб: Yekaterina Kurakinad
Діти: Петро (1734—1789); Варвара (1742—1784); Катерина (1750—1811)
 
Військова служба
Звання: генерал-лейтенант, генерал-аншеф
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського

 Медіафайли у Вікісховищі

Початок служби

Почав службу у 1714 році рядовим гвардії. З 1716 по 1720 рр. навчався в Академії морської гвардії. Після закінчення академії став денщиком Петра I та виконув навіть секретні доручення російського царя.

За правління Петра II генерал- майор О.Бутурлін посварився з князем Іваном Долгоруковим, товаришем імператора. За це він був відправлений до української армії.[1]

В 1735—1740 роках був Смоленським губернатором. В той же час, з 1738 року знаходився в армії, якою керував Бурхард Кристоф Мініх Брав участь у війні з Туреччиною, охороняв українські кордони від нападів.[2]

Глухівсько-московський період

Після раптової відставки Іван Іванович Неплюєва новим керівником Правління гетьманського уряду 1 грудня 1741 року було призначено О.Бутурліна. На ці посаді він пробув недового — до 11 червня 1742 року.[3]

В цей час почалася війна з Швецією, в якій О.Бутурлін керував військами, що воювали в Естляндії, Ліфляндії і Великих Луках. За успіхи був отримав звання генерал-аншефа. Та в 1742 році призначається Московським генерал-губернатором (до 1744 року).

Довгоий час О.Бутурлін був фаворитом російської імператориці Єлизавети Петрівни. Цей акт пояснює його швидке просування та все нові і нові звання. В 1747 р. О.Бутурлін отримав звання генерал-ад'ютанта, в 1749 р. — підполковника лейб-гвардії Преображенського полку. А в 1756 році мав уже звання — фельдмаршала, з велінням бути присутнім в конференції міністрів. Ще через чотири роки отримав титул графа.

За правління Петра III О.Бутурлін був відкликаний з армії і вдруге призначений 9 червня 7162 року Московським генерал-губернатором. [4]

Джерела

Примітки
  1. http://100.histrf.ru/commanders/buturlin-aleksandr-borisovich/ 100 великих полководцев[недоступне посилання з червня 2019].
  2. Григорьев А. А. История государственных резервов России (с IX века по 1917 год) / А. А. Григорьев, В. И. Гасумянов. — СПб. : ПИТЕР, 2003. — 479 с. … 2-е изд. — М. : ИД ГУ ВШЭ, 2007. — 295 с.
  3. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 289.
  4. Соловьев, Б. И. Генерал-фельдмаршалы России [Текст] / Б. И. Соловьев. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. — 382 с. : портр. — (След в истории). — ISBN 5-222-01216-6
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.