Джиззацька область

Джиззацька область (узб. Жиззах вилояти, Jizzax viloyati) адміністративно-територіальна одиниця Узбекистану. Адміністративний центр місто Джиззак.

Джиззацька область

Jizzax viloyati

Адміністративний центр Джиззак
Країна  Узбекистан
область Узбекистан
Узбецька РСР
Узбецька РСР
Межує з: сусідні адмінодиниці
Навоїйська область, Самаркандська область, Сирдар'їнська область ?
Офіційна мова узбецька
Населення
 - повне 910,5 тис. осіб (10-е місце)
 - густота 44 осіб/км²
Площа
 - повна 21,2 тис. км² (5-е місце) км²
Висота
 - максимальна 274 м
 - мінімальна 274 м
Часовий пояс GMT+5
Дата заснування 29 грудня 1973
Вебсайт jizzax.gov.uz
Код ISO 3166-2 UZ-JI
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Джиззацька область

Історія

До 1936 року територія Джиззацької області входила до Киргизької АРСР у складі РСФРР, потім до Казахської РСР(до 1956 року). 1956 року Голодностепська область (нині Навоїйська та Джиззацька області) були передані до складу Узбекистану з метою розвитку бавовняної монокультури в одній республіці.

Джиззацька область утворена 29 грудня 1973 року у складі Узбецької РСР. 6 вересня 1988 року область була об'єднана з Сирдар'їнською областю в одну з назвою Сирдар'їнська область (з центром в Джиззаку)[1], а 16 лютого 1990 року — відновлена.

Географія

Джиззацька область знаходиться в центральній частині Узбекистану між річками Сирдар'я та Зеравшан. Площа території області — 21,2 тис. км². Клімат континентальний, посушливий, з жарким літом і помірно холодною зимою.

Межує:

Населення

В області проживає понад 1 139,0 тис. чол. (2008 р.) або 4,7% населення республіки, понад 70 національностей і народностей, 83,2% складає корінне населення узбеки. Поряд з ними тут проживають казахи — 6,2%, киргизи — 2,9%, таджики — 2,4%, росіяни — 2%, татари — 1,8% і представники інших національностей — 0,5%. Щільність населення області порівняно низька і становить 50 осіб на 1 км². В області переважає сільське населення, його частка становить 69,5%.

Адміністративний поділ

Райони Джиззацької області

Область поділена на 12 адміністративних районів (туманів):

№ на
карті
Район Центр
1 Арнасайський міське селище Голіблар
2 Бахмальський міське селище Усмат
3 Галляаральський місто Галляарал
4 Шараф-Рашидовський міське селище Учтепа
5 Дустліцький місто Дустлік
6 Заамінський міське селище Заамін
7 Зарбдарський міське селище Зарбдар
8 Зафарабадський міське селище Зафарабад
9 Мірзачульський місто Гагарін
10 Пахтакорський місто Пахтакор
11 Фаріський міське селище Багдан
12 Янгіабадський н.п. Баландчакир

і 1 місто обласного підпорядкування:

Населені пункти

В області 6 міст, 42 міських селища і 100 сільських сходів громадян.

Міста

Економіка

Сільське господарство

Економіка області заснована на сільському господарстві. Основними сільськогосподарськими культурами в області є бавовна та пшениця, також культивуються кормові культури, овочі, баштанні культури (дині та гарбузи).

Тваринництво представлене розведенням овець, кіз і свиней.

Промисловість

Виробництво будівельних матеріалів є домінуючою галуззю промислового виробництва області. Також існує виробництво з виготовлення пластмасових виробів і очищенню бавовни, діє рибопереробний завод.

В області діє велика кількість шахт, в яких видобувається поліметалічні руди, які містять свинець, цинк, залізо, також сировину для виготовлення вапна і вапняк.

Транспорт

Є автомобільне сполучення з Ташкентом, Самаркандом, Бухарою та іншими містами Узбекистану.

Природа

  • В області є національна зона відпочинку — санаторій Заамін, розташований на теренах Заамінського національного парку. На півдні області також діє Заамінський заповідник.

Влада

  • Хокім області — Сайфіддін Умарович Ісмоїлов

Примітки

  1. Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 583(рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.