Джиззацька область
Джиззацька область (узб. Жиззах вилояти, Jizzax viloyati) — адміністративно-територіальна одиниця Узбекистану. Адміністративний центр — місто Джиззак.
Джиззацька область | ||||
---|---|---|---|---|
Jizzax viloyati | ||||
| ||||
Адміністративний центр | Джиззак | |||
Країна | Узбекистан | |||
область | Узбекистан Узбецька РСР Узбецька РСР | |||
| ||||
Офіційна мова | узбецька | |||
Населення | ||||
- повне | 910,5 тис. осіб (10-е місце) | |||
- густота | 44 осіб/км² | |||
Площа | ||||
- повна | 21,2 тис. км² (5-е місце) км² | |||
Висота | ||||
- максимальна | 274 м | |||
- мінімальна | 274 м | |||
Часовий пояс | GMT+5 | |||
Дата заснування | 29 грудня 1973 | |||
Вебсайт | jizzax.gov.uz | |||
Код ISO 3166-2 | UZ-JI | |||
|
Історія
До 1936 року територія Джиззацької області входила до Киргизької АРСР у складі РСФРР, потім до Казахської РСР(до 1956 року). 1956 року Голодностепська область (нині Навоїйська та Джиззацька області) були передані до складу Узбекистану з метою розвитку бавовняної монокультури в одній республіці.
Джиззацька область утворена 29 грудня 1973 року у складі Узбецької РСР. 6 вересня 1988 року область була об'єднана з Сирдар'їнською областю в одну з назвою Сирдар'їнська область (з центром в Джиззаку)[1], а 16 лютого 1990 року — відновлена.
Географія
Джиззацька область знаходиться в центральній частині Узбекистану між річками Сирдар'я та Зеравшан. Площа території області — 21,2 тис. км². Клімат континентальний, посушливий, з жарким літом і помірно холодною зимою.
Межує:
- На півночі з Республікою Казахстан та Сирдар'їнською областю
- На південному сході з Республікою Таджикистан
- На заході з Навоїйською та Самаркандською областями.
Населення
В області проживає понад 1 139,0 тис. чол. (2008 р.) або 4,7% населення республіки, понад 70 національностей і народностей, 83,2% складає корінне населення — узбеки. Поряд з ними тут проживають казахи — 6,2%, киргизи — 2,9%, таджики — 2,4%, росіяни — 2%, татари — 1,8% і представники інших національностей — 0,5%. Щільність населення області порівняно низька і становить 50 осіб на 1 км². В області переважає сільське населення, його частка становить 69,5%.
Адміністративний поділ
Область поділена на 12 адміністративних районів (туманів):
№ на карті |
Район | Центр |
---|---|---|
1 | Арнасайський | міське селище Голіблар |
2 | Бахмальський | міське селище Усмат |
3 | Галляаральський | місто Галляарал |
4 | Шараф-Рашидовський | міське селище Учтепа |
5 | Дустліцький | місто Дустлік |
6 | Заамінський | міське селище Заамін |
7 | Зарбдарський | міське селище Зарбдар |
8 | Зафарабадський | міське селище Зафарабад |
9 | Мірзачульський | місто Гагарін |
10 | Пахтакорський | місто Пахтакор |
11 | Фаріський | міське селище Багдан |
12 | Янгіабадський | н.п. Баландчакир |
і 1 місто обласного підпорядкування:
Населені пункти
В області 6 міст, 42 міських селища і 100 сільських сходів громадян.
Економіка
Сільське господарство
Економіка області заснована на сільському господарстві. Основними сільськогосподарськими культурами в області є бавовна та пшениця, також культивуються кормові культури, овочі, баштанні культури (дині та гарбузи).
Тваринництво представлене розведенням овець, кіз і свиней.
Промисловість
Виробництво будівельних матеріалів є домінуючою галуззю промислового виробництва області. Також існує виробництво з виготовлення пластмасових виробів і очищенню бавовни, діє рибопереробний завод.
В області діє велика кількість шахт, в яких видобувається поліметалічні руди, які містять свинець, цинк, залізо, також сировину для виготовлення вапна і вапняк.
Транспорт
Є автомобільне сполучення з Ташкентом, Самаркандом, Бухарою та іншими містами Узбекистану.
Природа
- В області є національна зона відпочинку — санаторій Заамін, розташований на теренах Заамінського національного парку. На півдні області також діє Заамінський заповідник.
Влада
- Хокім області — Сайфіддін Умарович Ісмоїлов
Примітки
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 583(рос.)