Бігус Денис Станіславович

Денис Бігус народився 1985 року у Вінниці.

У 2000—2004 роках навчався на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «історія слов'ян».[1]^{[неякісне джерело]}

Ще під час навчання у ВНЗ з квітень по червень 2002 року Денис Бігус писав тексти до видання «Мій комп'ютер» про інтернет-сервіси та комп'ютерні ігри. У серпні 2002 року був обраний прес-секретарем Культурно-просвітницького центру «Дружба» при Міністерстві культури України. Після звільнення у березні 2003 року декілька тижнів молодий журналіст виконував обов'язки редактора «Київський капіталіст» Медіагрупи РІА. Далі навчаючись на історика у 2004 році і далі займався журналістикою. Спочатку під час виборів редактором районної газети «Дніпрянська правда» (передвиборчий проєкт забудовника з Дніпровського району Києва), а потім позаштатним кореспондентом газети «Вечірні вісті».

Після закінчення вишу у вересні 2004 року був призначений на посаду кореспондента політичного відділу інформаційного агенства «Інтерфакс-Україна». Активно підтримував Помаранчеву революцію в Києві. Відповідно, у лютому 2005 року перейшов до 5-го каналу кореспондентом програми «Новий час». Також одночасно він працював нічним випускаючим редактором ІА «Інтерфакс-Україна» (до січня 2008 року).

У березні 2006 року Денис Бігус був призначений редактором новин порталу Сьогодні. Потім — кореспондентом сайту «Економічна правда», а також журналістом відділу політики газети «Час», редактором відділу політики газети «Українська газета», позаштатним кореспондентом телеканалу КРТ.

У серпні 2006 року дещо змінив профіль журналістської діяльності. Денис Бігус був призначений редактором відділу новин, а потім головним редактором інформаційного агенства «Друга смуга». Але у січні 2008 року взагалі покинув журналістику.

В 2008 році втомився від фауни та втік до флори - вирощував ялинки, - так охарактеризував цей період життя Денис Бігус.

З січня по листопад 2008 року організував свій стартап під час економічної кризи 2008 року. Він займався торгівлею автохімією PRO TEC. Потім, у жовтні 2008 року організував "Центр ландшафтного дизайну «Дивосвіт», який працював до серпня 2010 року.

У вересні 2010 року Денис Бігус повернувся до журналістики. І відразу у трьох ЗМІ — редактором стрічки новин видання «Главред» (до серпня 2011), редактором та диктором новин «Перша радіогрупа», а також спеціальним кореспондентом телеканалу ТВі. Остання діяльність згодом перемогла і він майже три роки пропрацював у програмах розслідувань «Знак оклику» та «ТендерНьюз». Відмовився від роботи на каналі у травні 2013 році після рейдерського захоплення каналу.

У травні 2013 року він перейшов на посаду кореспондента міжнародної мережі журналістів-розслідувачів OCCRP, де працює й зараз. Денис Бігус публікує свої розслідування у виданнях Kyiv Post та «Українська правда».

У липні 2013 Денис Бігус став автором та ведучим програми антикорупційних розслідувань «Наші гроші» (проєкт Bihus.info), яка була створена за його ініціативи. Також у цей час брав активну участь у Революції Гідності. У січні 2014 року організував склад з розподілу ліків «Фізразтров».

Вперше став відомим у лютому 2014 року після того, як Віктор Янукович покинув свою резиденцію Межигір'я, а в озері було втоплено його чорну бухгалтерію. Тоді Денис Бігус брав участь в проєкті ЯнуковичЛікс з відновлення та розшифруванням втоплених документів Януковича. Через місяць організував волонтерів для відновлення шредованих документів з офісу Сергія Курченка. Так постав новий проєкт Канцелярська сотня з допомогою якого наприкінці 2014 року було запущено проєкт Декларації. Потім — на початку 2015-го — проєкт ГарнаХата з подальшими проєктами з відкриття державних даних.

Денис Бігус засновник та власник ТОВ «Пітерфальк бюро», а також громадських організацій ТОМ 14 та «Канцелярська сотня». Його програма антикорупційних розслідувань «Наші гроші» (проєкт Bihus.info) виходить на телеканалах «24» та Перший національний.

Навесні 2015 року також став працювати викладачем Української медіа-школи (спільний проєкт ДойчеВеллє та Національної асоціації мовників), а також школи журналістики «Української правди»[11].

• Дружина: Катерина Ігорівна Соболєва. Її дядько: Олег Соболєв — колишній контррозвідник ФСБ, нині займається великим бізнесом. А його син Андрій Соболєв (двоюрідний брат Катерини) — підполковник ФСБ Росії. Однак за словами журналіста вони не спілкувались з 2012 року.[12].
• Доньки: Ксенія та Аліса.

• 2013 — «Честь професії» в номінації Найкраще розслідування (розслідування для ТендерНьюз про крадіжки на закупівлях Укртрансгазу).
• 2014 — «Честь професії» в номінації «Найкраще розслідування» (розслідування в співавторстві з Аліною Стрижак для «Наші гроші» (ЗІК) про маєток Юрія Іванющенка).
• 2014 — відзнака «Фаворит телепреси» (Телекритика, друге місце).
• 2015 — Спеціальна міжнародна відзнака Global Shining Awards (проєкт ЯнуковичЛікс).
• 2016 — The Bobs — «Найкраща інновація» та «Громадянська журналістика в мережі» (проєкт «Декларації»).
• 2017 — Democracy Award-2017 — за визначний внесок у боротьбу з корупцією.
• 2017 — Open Data Media Award — за найкращу ініціативу у сфері використання відкритих даних в журналістиці (Канцелярська сотня).
• 2018 — премія «Високі стандарти журналістики-2018» — у категорії «За сталий, якісний медійний проєкт», медіа — Bihus.info.

• Декларація Бігуса Дениса Станіславовича за 2017 рік на порталі НАЗК