Гладковський Олег Володимирович

1993 року закінчив Київський автодорожній інститут, інженер з організації перевезень і управління на автомобільному транспорті.[3]

• З 1990 року — у комерційних структурах.
• 1994—1997 — був директором Акціонерного товариства «Автотранссервіс».
• 1997—2012 — заступник гендиректора ЗАТ «Укрпромінвест».
• З 2005 — голова наглядової ради корпорації «Богдан».
• 2012-лютий 2015 — президент корпорації «Богдан».
• Із 13 серпня 2014 року — Голова Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю.[4]
• Із 17 лютого 2015 року — Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.[5]

Протягом певного часу був почесним консулом Сейшельських островів в Україні. Станом на 2018 та 2019 роки почесним консулом є його син Ігор Гладковський.[6][7]

До 1 березня 2018 року Олег очолював Міжвідомчу комісію з питань оборонно-промислового комплексу України при РНБО.[8]

За час його роботи у Комісії ОПК в оборонній індустрії було проведено повний ремонт наявного озброєння та військової техніки. Україна почала розробляти і новітні зразки озброєння та техніки, які успішно пройшли випробування та вже використовуються Збройними силами та іншими силовими відомствами країни.

Комісія також опікувалася стратегічними напрямками розвитку та реформою ОПК України в цілому. Були затверджені Державна цільова оборонна програма розвитку ОВТ на період до 2020 року, Державна цільова програма реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2021 року, Державна цільова програма створення та освоєння виробництва боєприпасів та продуктів спеціальної хімії на період до 2021 року[9] тощо.

Як Перший заступник Секретаря РНБО Гладковський розвиває програму ракетного щита України. Це комплекс відновлювальних дій щодо ракетного потенціалу України, впроваджений від початку російської агресії.[10]

Гладковський як представник РНБО працює над розширенням військово-технічного співробітництва України з НАТО та процесом інтеграції країни у північноатлантичний альянс. У 2015 році Україна і НАТО підписали «дорожню карту» оборонно-технічного співробітництва.[11]

На чолі Комісії з військово-технічного співробітництва Гладковський ініціював лібералізацію ринку зброї, а саме: надання можливості виробникам зброї або техніки подвійного призначення імпортувати комплектуючі для виробництва та експортувати власну продукцію без допомоги спецекспортерів.[12]

26 лютого 2019 року президент Порошенко призупинив повноваження Гладковського[13], а 4 березня 2019 року звільнив його з посади першого заступника секретаря РНБО[14].

17 жовтня 2019-го Олегові на летовищі Жуляни було заборонено покидати Україну, коли він намагався вилетіти до Брюсселя. Поїхавши з аеропорту, Гладковського було затримано на Бориспільській трасі співробітниками Національного антикорупційного бюро[15]. Його було заарештовано терміном на два місяці за підозрою в зловживанні службовим становищем, також Гладковського відкрито справу за підозрою в ухилянні від сплати податків розміром 4,5 млн грн[16].

Колишньому заступнику секретаря РНБО інкримінують зловживання службовим становищем. За даними Сергія Лещенка, Гладковського було затримано у рамках розслідування щодо закупівлі для оборонної сфери автомобілів МАЗ. Ці автомобілі було перебрендовано, після чого вони проходили «викруткову збірку» в автомобілі Богдан. Ці дії проводились на підприємствах, пов'язаних з Гладковським і Порошенком, техніка закуповувалась без тендерів[17].

Друга справа, що розслідується проти Гладковського — несплата податків при розмитненні картини. Син Гладковського пояснив, що мова йде про портрет Путіна, виконаний з гільз, даний витвір не було внесено до декларації бізнесмена[2].

18 жовтня Гладковському було вручено підозру у зловживанні службовим становищем та недекларуванні статків (ч.2 ст. 364 та ст.366-1 ККУ). НАБУ встановило, що Олег також не задекларував доходи дружини від здачі в оренду елітної нерухомості в центрі Києва (54 тис. $ 2016 року, 63 тис. $ 2017 року та 47,5 тис. $ 2018-го)[18].

19 жовтня Вищий антикорупційний суд почав розгляд можливості внесення застави Гладковським. Прокурор пропонував суму в 100 млн грн[19]. 20 грудня Вищий антикорупційний суд дозволив зняти з Гладковського електронний браслет, проте паспорт йому повернуто не було. Терміни досудового розслідування було продовжено до травня 2020 року[20].

14 травня 2020-го Гладковському було збільшено суму можливих завданих ним збитків майже на 7 млн до 17,44 млн грн[21]. 20 травня колегія суддів відмовила у задоволенні апеляції[22].

3 червня було завершено слідство у про зловживання при поставках військових вантажівок, згідно матеріалів справи, Гладковський звинувачується в причетності до понад 17 млн грн збитків.[23]

За матеріалами журналістських розслідувань, разом з Пашинським — співучасник по створенню корупційних схем та розкраданню оборонного бюджету у часи фактичної війни з Росією.[24]

За матеріалами розслідування Bihus.info про розкрадання в оборонній сфері, Гладковський і його 22-річний син Ігор причетні до «багаторічної схеми вимивання сотень мільйонів гривень» із українського оборонного комплексу.[25] На думку його сина Ігоря, розслідування Bihus.Info має політичний характер і у ньому зацікавлені низка олігархів, зокрема Ігор Коломойський[26].

В березні 2019-го дане журналістське розслідування суттєво вплинуло на імідж тодішнього чинного президента та кандидата на наступний президентський термін Порошенка, що багато років тісно співпрацює з Гладковським. Ситуація активно висвітлювалась в ЗМІ[27][28][29], а представники Національного корпусу та Національних дружин переслідували Порошенка під час його країною з вимогами «посадити Свинарчуків за ґрати». Також цей кейс використовував в політичній агітації противник Порошенка Володимир Зеленський.[2]

З липня 2019-го Олег повторно очолив корпорацію «Богдан». 19 липня він не з'явився за викликом на допит в НАБУ в справі щодо розтрати при закупівлях МАЗів.

Одружений, має трьох дітей.

• Заслужений машинобудівник України (січень 2006).[30]
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).[31]

• Сайт Ради національної безпеки та оборони України