Білий Камінь (Чечельницький район)

Село Білий Камінь виникло понад двісті років тому на місці мішаного лісу і невеличкої річки.

Через село проходив Кучманський шлях. Вся територія була вкрита густим лісом, у якому протікала річка Рогізка. Через річку було споруджено міст, що був єдиною переправою. На заході і на сході знаходилися дві гори з крутими схилами, з яких було видно дорогу. Тому козаки влаштовували тут свої укріплені дозори — «січі». Спочатку східну гору називали Рогізківською, а після побудови дозору обидві гори стали називати Січовими. Біля мосту був великий білий камінь, поруч якого знаходилася корчма.

За легендою, у власника корчми була дочка Мар'яна, яку вбили татари. Корчму, яку було зруйновано, пізніше відбудували. Подорожні часто зупинялися перепочити біля білого каменя. Поступово тут почали селитися люди, вирубуючи ліс, а одну з вулиць назвали Мар'янівкою.

У 1785 році поселенці збудували у центрі села церкву, до якої перетягнули білий камінь. Цей камінь зберігався аж до початку 20 століття. 

За 1 км від села розташована станція Яланець 2, де 2 рази на добу зупиняється вузькоколійний поїзд Гайворон-Рудниця.

Найдавнішими поселенцями були Ситники та Ясінські. Село і навколишні землі належали до реформи 1861 року польському панові. Селяни були залежні від пана та економа.

Село після реформи 1861 року стало значно більшим. Селянам дісталася незначна частка землі. У селі було 400 дворів і 900 десятин землі. 40 десятин належало сільському панові. Вся земля ділилася на так звані чотири руки, тобто селянин у чотирьох місцях мав землю і повинен був засівати лише відповідну культуру. Перша рука — нині Шпиль, друга рука — нині Мар'янівка, третя рука — нині Дубина, четверта рука — нині ліс с. Рогізка.

Селяни йшли на заробітки до панів в село Яланець та Чечельник.

У селі в дореволюційний період була загальна неграмотність. У 1880 році лише 4 жінки вміли читати Псалтир та було 7-8 грамотних чоловіків. Крамниці у селі не було. Необхідні предмети широкого вжитку — хліб, сіль, оселедці, цукерки купували у єврея, що жив у селі, а промислові товари — у повітовому містечку Ольгополі.

У 1885 році  була утворена церковно-приходська школа, розташована в одній класній кімнаті. У школі нараховувалося 12 учнів, які були дітьми заможних селян. Навчання проводив дяк.

У 1900 році побудоване нове приміщення школи, у якому навчався 21 учень.

Після Жовтневої революції у школі було 3 класні кімнати, у яких навчалися 43 учні. У цей час у школі працює три учителя. 

У 1934 році створено семирічну школу. У цьому ж році було ліквідовано неписьменність.

У 1936 році добудовано ще дві класні кімнати, вчителів було вже дев'ять. На той час у школі нараховувалося 235 учнів, які навчалися у дві зміни. У школі проводилися уроки трудового навчання.

У період тимчасової румунської окупації в школі було 4 класи. Керував навчанням румунський церковний служитель. У 1945—1946 рр. у школі навчалося 147 учнів. 

У лютому 1931 року був створений колгосп «Більшовик». Восени 1931 року в колгоспі побудовано приміщення для птахоферми, у якому в 1932 р. нараховувалося 300 курей. У цьому ж році побудовано конюшню на 60 голів.

У 1933 році створюється ще один колгосп — «Комунар». У цьому ж році  створюється артіль інвалідів, що об'єднувала лише інвалідів села.

У 1935 р. члени артілі інвалідів, члени колгоспів «Комунар» і «Червоний Камінь» прийняли рішення — об'єднатися в один колгосп. Отже, з 1935 року в селі лише два колгоспи: «Більшовик» і «Комунар».

   У 1950 році волею членів двох колгоспів був створений один колгосп «Більшовик». У 1963 році з ініціативи і вказівок Бершадського партійного комітету колгоспи «Більшовик» с. Білий Камінь та «Червоний прапор» с. Рогізки об'єднано та створено один колгосп «Вогні комунізму».

У 1957 році збудовано будинок культури.

У 1970 році засновано ансамбль «Женчик». Першим керівником ансамблю була Медвецька Фросина Андріївна. Звання народного «Женчик» отримав у 1980 році. Ансамбль неодноразово брав участь в обласних та республіканських конкурсах, у міжнародному святі фольклорного мистецтва у місті Києві. У репертуарі ансамблю нараховується більше 50 пісень. Основою репертуару є обрядові пісні. 

• У селі народився Ясько Віталій Васильович — український художник.

• Бі́лий Ка́мінь // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.697