Чечельник

Чечельни́к (пол. Czeczelnik) селище міського типу на східному Поділлі, положене над р. Савранкою (притока Південного Бугу), центр Чечельницької селищної громади Гайсинського району Вінницької області; 4 920 мешканців (2020). Найкоротший шлях до обласного центру проходить автошляхом М12, який збігається із єврошосе E50, далі траса переходить в Р33. Центр Чечельницького району.

селище Чечельник
1961 адміністративно-територіальна одиниця
Герб Чечельника
Адмінбудівля РДА і районної Ради
Адмінбудівля РДА і районної Ради
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район Гайсинський район
Код КОАТУУ: 0525055100
Основні дані
Засноване
Перша згадка 1529 (493 роки)
Населення 4920 (01.01.2020)[1]
Площа 7,94 км²
Густота населення 653 осіб/км²
Поштовий індекс 24800—804
Телефонний код +380 4351
Географічні дані
Географічні координати 48°12′59″ пн. ш. 29°20′54″ сх. д.
Водойми р. Савранка-Чечельницька
Найближча залізнична станція Кодима
Місцева влада
Рада Чечельницька селищна рада
Адреса ради 24800, Вінницька область, Чечельницький район, смт Чечельник, вул. Героїв Майдану, буд. 36
Карта
Чечельник
Чечельник

Назва

У низці польських джерел відзначається, що Чечельник має тюркську (татарську) назву[2][3] і по- татарськи називався Чачанлик (Czaczanfyk).

Особливо на такому походженні назви наполягає О. Яблоновський, розглядаючи різні сторони колонізації України - Брацлавщини. Серед багатьох тюркських назв, які збереглися на Брацлавщині, він згадує Чечельник та Саврань. При згадці про Чечельник пише, що первісна назва - Чачанлик (Czaczanlyk) з часом в українській мові трансформувалася в Чечельник.[4]

На карті «Брацлавського воєводства» Г.Л. де Боплана Чечельник зазначено як Czaczanik - Чачанік.

Підтвердженням тюркського походження назви Чечельника може були легенда, записана автором у 1989 р. від колишнього директора Чечельницької середньої школи Г.О. Гальчинського, яку йому нібито прочитали зі старої польської книги у Вінниці. За цією легендою Чечельник заснований у XVI ст. татарином - утікачем Чаганом, який одружився з православною дівчиною, перейняв православну віру й поселився на правому березі р. Савранки. Хутір назвав Чаганлук. Люди, які селилися поряд, називали хутір - Чачанлук, з часом назва трансформувалася в Чачанлик, а ще пізніше - в Чечельник. У російськомовній літературі кінця ХІХ ст. вказується, що Чечельник (давній Чачанлик) назву свою одержав від свого засновника «Чечели». [5]

Історія

1978 року археологами на території селища було відкрито поселення часів трипільської культури кінця IV — початку ІІІ тис. до н. е. та черняхівської культури ІІ-V століття н. е.

Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника на краю Буджацького степу датується 1529 роком[6]. Чачумлик названо Чечельником[7]. Хто хотів мати вино з Мунтенії та Волощини, не міг його іншою дорогою перевозити, тільки через Чечельник[8]. Статусу містечка Чечельник набув 1635 року. Під містом збереглись підземні ходи часів становлення козаччини, де переховувались мешканці під час татарських набігів та інших бойових дій. За Речі Посполитої володіння князів Любомирських.

У 1795 році було створено Ольгопольський повіт і Чечельник перейменовано на Ольгопіль. У цей період місто користувалося гербом (імовірно, створеним у місцевій губернській канцелярії) з символікою: «річка, що проходить посеред золотих пісків». Згодом, у 1812 році повітовий центр було перенесено до Рогузки-Чечельницької, яку було перейменовано на Ольгопіль, а Чечельнику повернуто попередню назву.

У 1796 році указом імператриці Катерини II містечко передано у власність видатному російському полководцю, графу Івану Васильовичу Гудовичу.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7993 осіб (3900 чоловічої статі та 4093 — жіночої), з яких 3581 — православної віри, 971 католик та 3388 юдеїв[9].

Станом на 1905 р. у Чечельнику знаходилися: 1 православна церква, 1 римо-католицький костьол, 6 єврейських молитовних шкіл, міністерське двокласне училище, сільське училище, єврейське училище, поштово-телеграфне відділення, станова квартира, волосне правління, волосний банк, міщанська управа, урядний пункт, лікарня, аптека та 2 аптечних склади, акціонерне товариство, цукровий завод, винокурний ректифікаційний завод, пивоварний завод, цегельний завод, 4 водяних млини, паровий млин, 11 заїжджих будинків.

У роки Другої світової війни діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[10].

У 1957 р. с. Липецьке[11] було приєднане та/або включене в смугу до села Чечельник.[12]

У грудні 1961 року село (містечко) Чечельник віднесено до категорії селищ міського типу.[13]

Населення

1898 року з 7000 мешканців 1967 були євреями. Зараз абсолютна більшість 5-тисячного населення — українці.

Пам'ятні місця

Церкви

  • Костел святого Йосипа Обручника, збудований у 1751 р. князем Любомирським. Парафіяльний костел існував у 1772 р. Мурований костел св. Йосифа збудовано у 1786 р. В ньому був чудотворний образ Богородиці. Парафія діяла в 1850 р. Наприкінці 1920х років храм було закрито, а пізніше використовувано під різні потреби не за призначенням. Храм було повернено вірним 27 серпня 1990 року, а доти св. Меса звершувалась в капличці на парафіяльному цвинтарі.
  • Православна церква
  • Архангело-Михайлівський жіночий монастир [14]- найвища дзвіниця на Вінниччині.

Природно-заповідний фонд

Ландшафт, рельєф

Річка Савранка (права притока Південного Бугу).

Промисловість, комунікації, народне господарство

Харчова промисловість, зокрема цукроварня (заснована 1875), спиртовий, комбікормовий та цегляний заводи, промкомбінат.

У межах селища розташовано ретранслятор «Київстар», частково селище покрито мережею Vodafone.

Із смт регулярно здійснюються автобусні рейси до сіл Чечельницького району, сусідніх райцентрів Кодими, Бершаді, Тростянця, Балти та Подільська, а також до Вінниці, Одеси та Києва.

За 11 км від смт розташована залізнична станція Дохно (вузькоколійка Рудниця Гайворон). Залізнична станція Чечельник не діє з 1995 року. Гілку Дохно — Чечельник розібрано у 2003 році. Найближча ширококолійна залізнична станція Кодима (29 км).

Спорт

Футбол

Шкільна команда з футболу:

  • 2010 — друге місце у районі;
  • 2011 — перше місце у районі

Відомі люди

Клариса Ліспектор

Народилися

Померли

Поховані

  • Станіслав Ізидор Собанський — дідич; в родовій каплиці[15]

Див. також

Джерела

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Balinski M., Lipinski T. (1844). Starozytna Polska pod wzglendem historycnym, geograficznym i statystycznym opisana. Warszawa: T.2. с. 1352.
  3. Slownik geograficzny Krolestwa Рolskiego i innych krajjw slowianskich. Warszawa: T.1. 1880. с. 781–782.
  4. Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno - statustucznum. Zeime Ruskie. Ukraina (Kijow - Braclaw). Warszawa: Т. XI. Dzial III.
  5. Вовк С. Т., Косаківський В.А., Таранець С.В. (2000). Нариси з історії Чечельника. З найдавніших часів до наших днів. Вінниця. с. 40–41.
  6. Історичний опис Чечельника
  7. Rozmowy o polskiej koronie (Польська.). с. 542.
  8. Rozmowy o polskiej koronie. (Польською.). с. 542.
  9. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-160)
  10. Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.
  11. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 41.
  12. Рішення виконкому Вінницької обласної ради № 416 від 6 липня 1957 р. «Про уточнення обліку населених пунктів»
  13. s:Рішення виконкому Вінницької обласної ради від 20.12.1961 «Про віднесення населених пунктів до категорії селищ міського типу»
  14. Архангело-Михайлівський жіночий монастир (смт. Чечельник, Вінницька обл.) — Монастирі УПЦ: довідник, карта, матеріали — офіційний сайт Синодальної комісії у справах монастирів. monasteries.org.ua. Процитовано 1 листопада 2021.
  15. Stanisław Izydor Sobański h. Junosza (ID: cz.I008682) (пол.)

Література

  • А.Л. Краснопольський, Ф.М. Роботько. Чечельни́к // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.679-687

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.