Білозерська культура

Білозерська культура — археологічна культура епохи фінальної бронзи (XII—X ст. до н. е.). Назва походить від поселення на березі Білозерського лиману (нині Каховського водосховища) в м. Кам'янка-Дніпровська.

Білозерська культура
Місце розташування	Україна Молдова
Попередник	Бережнівсько-маївська зрубна культура, Сабатинівська культура і Культура Ноа
Наступник	Білогрудівська культура і Чорногорівська група
Час/дата початку	12 століття до н. е.
Час/дата закінчення	10 століття до н. е.

Поширена в степовій смузі України та Молдови, окремі пам'ятки представлені на Нижньому Доні, на території Кубані і в Криму.

До пам'яток білозерської культури належать поселення на берегах річок і лиманів (Тудорове, Воронівка, Зміївка), кургани (Широка Могила, Степовий, Кочковате) та ґрунтові могильники (Брилівка, Широке, Будуржель), комплекси ливарних форм (Завадівка, Новоолександрівка), майстерні ливарників (Кардашинка), скарби металевих речей (Новогригор'ївка) та інші.

До білозерської культури відноситься місто людей кімерійських (городище Дикий Сад) — стародавнє місто-порт кімерійців на території сучасного Миколаєва, яке існувало близько 1250—925 років до н. е. Це найстаріше місто на території України, що згадується в писемних джерелах.

За К. В. Горбенком[1], в часи свого розквіту місто, ймовірно, існувало як важливий і найпівнічніший чорноморський порт, що поєднував торгові зв'язки кімерійців з греками та ассирійцями. В місто водними шляхами стікалися люди і товари зі всієї Кімерії та інших північних племен.

Артефакти матеріальної культури репрезентовані керамікою, знаряддями праці, тальковими ливарними формами, зброєю, прикрасами.

Основними заняттями представників білозерської культури були скотарство, землеробство, металообробка.

У 1980-х роках виділена як самостійна археологічна культура дослідниками Віталієм Отрощенком, Іваном Черняковим і В. П. Ванчуговим.

Дослідники білозерської культури вважають, що її населення спілкувалося на діалекті давньоіранської мовної спільноти. Сергій Сегеда вважає носіїв Білозерської культури кіммерійцями[2], що пішли зі степів з появою скитів.

За дослідженнями С. Круц, Л. Литвинова та інших антропологічно білозерці належали до одного з різновидів давньосередземноморського типу з високим зростом (171 см у чоловіків), здебільшого видовженою формою голови з добре розвинутим м'язовим рельєфом, вузьким і високим лицем, досить широким носом[2].