Зміївка (Бериславський район)

Змії́вка — село в Україні, у Бериславському районі Херсонської області. Виникло на місці 4 сіл: Старошведське (швед. Gammalsvenskby, нім. Альтшведендорф), Шлянґендорф, Мюльгаузендорф і Кльостердорф. Населення становить 2 759 осіб.

село Зміївка
Герб Зміївки Прапор Зміївки
Країна  Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Бериславський
Рада Зміївська сільська рада
Код КАТОТТГ UA65020010020062287
Облікова картка село Зміївка 
Основні дані
Засноване 1782
Населення 2759
Площа 9,6839 км²
Густота населення 284,9 осіб/км²
Поштовий індекс 74372[1]
Телефонний код +380 5546
Географічні дані
Географічні координати 46°52′13″ пн. ш. 33°34′59″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 35 м
Водойми Каховське водосховище
Місцева влада
Адреса ради 74372, с. Зміївка, вул. Набережна, 16, тел. 42-2-33
Карта
Зміївка
Зміївка
Мапа

Історія

Російська імперія

Село було засноване 1782 року шведськими поселенцями, яких російська цариця Катерина Друга переселила в Таврію з балтійського острова Даґе (тепер — Хіюмаа, Естонія)[2]. Воно називалося Ґаммальсвенскбю (Альтшведендорф або Старошведське).

На початку XIX ст. поруч виникли три поселення німецьких колоністів — Шлянґендорф, Мюльгаузендорф та Клестердорф.

Першу дерев'яну церкву шведським переселенцям подарував князь Потьомкін. Коли у середині XIX століття дерев'яна церква згоріла, на її місці почали будувати кам'яну, яку було освячено 1885 року. 1929 року церкву закрили.

Станом на 1886 рік[3]:

  • в колонії Старошведська Старошведської волості Херсонського повіту Херсонської губернії мешкало 515 осіб, налічувалось 65 дворів, існували лютеранська церква та школа
  • в колонії Клостендорф (Костирка) мешкало 773 особи, налічувалось 52 двори, існували католицька церква, школа, лавка
  • в колонії Мільгаузендорф мешкало 489 осіб, налічувалось 47 дворів, існували лютеранський молитовний будинок, лавка
  • в колонії Шлянґендорф (Гадюча) мешкало 474 особи, налічувалось 46 дворів, існували, лютеранський молитовний будинок та школа

Радянська доба

Село постраждало від Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932—1933 роках. Згідно з мартирологом Національної книги пам'яті України, складеного на основі свідчень очевидців 2007 року, загинула 1 особа — Утас Олександр[4]. У селі відбувались репресії щодо громадян органами ДПУ за розповсюдження чуток про голод[5].

Після Другої світової війни Старошведське перейменували на Вербівку, а колишні німецькі колонії, жителів яких радянська влада депортувала як «фольксдойчів» до і після війни, — на Зміївку (Шлянґендорф), Михайлівку (Мюльхаузендорф) та Костирку (Кльостендорф). 1951 року кірху перетворили на клуб, а згодом — на склад мінеральних добрив.

Переселення бойків

Після підписання угоди 1951 року між СРСР та Польщею про обмін ділянками прикордонних територій у села Зміївської сільської ради до колгоспу ім. Молотова переселили близько 2,5 тис. мешканців трьох переданих полякам західно-бойківських сіл: Лодини (147 родин), Долішніх Берегів (170 родин) і Нанови (122 родини) з тодішньої Дрогобицької області[6]. Поселення розрослися й були об'єднані в одне село під назвою Зміївка. Зміївська сільська рада стала найбільшою бойківською громадою Херсонщини. На її території бойки становлять 80 % мешканців громади.

На Херсонщині переселенці-бойки зустрілися з проблемами різного штибу — від побутових до ментальних. Якщо з побутовими протягом кількох років вдалося поладнати, то з ментальними було гірше. За постановку вертепу на Різдво 1952 р. його організатори мали неприємну розмову в Бериславському КДБ, а одного з переселенців, Михайла Белея, за виготовлення костюмів для вертепників та малювання портретів І.Франка, Т.Шевченка, А.Шептицького Херсонський військовий трибунал засудив на 2,5 року як політично небезпечного для радянського суспільства.

Місцеве населення сприйняло бойків неприхильно, називаючи «бандерівцями», «гуцулами», але з часом змирилося, бо приїжджі склали більшість. Тепер населення змішалося і становить цікавий з погляду етнографії та соціології конгломерат культур. Взаємопроникненню культур сприяло дещо ізольоване географічне розташування Зміївки. До села треба їхати в об'їзд через балки, воно розташоване на високому виступі-півострові над Дніпром.

Незалежна Україна

В селі є три храми — православний, протестантський і греко-католицький (останні два збудовані переселенцями-бойками).

При в'їзді напис «Ласкаво просимо до села Зміївка», який дублюється ще англійською, шведською та німецькою мовами.[7]

Для старшого покоління переселенців часто організовуються поїздки до рідних місць. Сприяють тому товариства переселенців на заході України: «Бойківщина» (Івано-Франківськ) і «Устрики» (Миколаїв, Львівська область). Проводяться «Бойківські ватри», у яких щороку бере участь близько 500 переселенців.

До 50-ліття депортації (2001) у Зміївці над берегом Дніпра відкрили пам'ятний знак з зображенням гір, бойківських церкви та хати. В основі знаку — земля з трьох сіл, привезена з Польщі.

Зараз у Зміївці мешкає невелика шведська громада (108 осіб). Нащадки шведів розмовляють, співають і моляться старошведською, яку вже не почуєш в Швеції. Проте й у Зміївці залишилося небагато людей, які пам'ятають старошведські обряди та співи.

1988 — віряни-протестанти почали відбудовувати свою церкву за власні кошти. Пастори зі Швеції приїздять до Зміївки раз на кілька місяців, оскільки свого священика громада не має.

Загалом у Зміївці сьогодні живуть люди 12 національностей.

2 жовтня 2008 в рамках державного візиту село відвідав шведський монарх Карл XVI Густав і його дружина Сільвія. Король Швеції зустрівся з жителями села — етнічними шведами. Коронований гість херсонських шведів подарував місцевій лікарні діагностичне обладнання. Король разом із королевою завітав в Зміївці до Свято-Михайлівської церкви (кірхи) (http://pravoslavchurch.ucoz.ua/), яка належить православній та шведській лютеранській громадам, де взяв участь у богослужінні, яке провів шведський пастор. До приїзду короля храм відремонтували, на ньому встановлено новий купол.

У селі король із королевою поклали квіти до Пам'ятного знаку шведам і німцям, репресованим у 1937—1938 рр.

До цього візиту в село 15 вересня 2008 збудована нова дорога від основної траси. Автомобільна дорога має статус місцевого значення Т-04-03 (Мар'янське-Берислав до а/д Р-47) протяжністю 4 км (новий напрямок). Будівництво дороги почалося в травні 2008 року, вартість будівництва — 18,485 млн грн. Ліворуч від дороги висаджені молоді туї. Під час церемонії відкриття дороги король Швеції та голова Херсонської обласної державної адміністрації Борис Сіленков перерізали символічну стрічку.

До візиту за рахунок обласного бюджету фактично з нуля відбудували систему водопостачання. Прибрали з головного сільського майдану пам'ятник Леніну (він був у занедбаному стані, і депутати сільради одноголосно ухвалили його знести).

23 серпня 2010 року у День Державного Прапора України за підтримки благодійної ініціативи «Героїка» відбулось урочисте відкриття меморіалу «Борцям за волю України».[8]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2675 осіб, з яких 1262 чоловіки та 1413 жінок[9].

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2 739 осіб[10].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Відсоток
українська 93,04 %
російська 5,26 %
молдовська 0,40 %
німецька 0,22 %
білоруська 0,11 %
болгарська 0,04 %

Культура

У селі протягом багатьох років існують самодіяльні музичні і танцювальні колективи:

  • Гурт «Бойківчани»
  • Шведське тріо «Трикусен»

Культові споруди

Оскільки історія села тісно пов'язана одразу із декількома етно-конфесійними спільнотами — в Зміївці діють:

  • Храм Архистратига Михаїла ПЦУ (http://pravoslavchurch.ucoz.ua)
  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви

Пам'ятники

Постаті

12 листопада 2016 на будівлі ЗОШ відкрито меморіальну дошку пам'яті загиблого в АТО випускника Андрія Смільницького (1986—2016).

Див. також

Примітки
  1. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Бериславський район
  2. Невыездные, «враги народа» и «фашисты»: история шведского поселения на юге Украины и его трудная судьба в ХХ веке
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Херсонська область. — Херсон: Наддніпрян. правда, 2008. — с. 247
  5. Державний архів Херсонської області, ф. Р — 4033, оп.7, спр.469; ф. П — 127, оп.5, спр.23
  6. Кляшторна Н. О. Акція-51. Останні свідки. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. — 232 с.: іл. ISBN 966-7151-67-0 — с. 193.
  7. Чим особливе село Зміївка на Херсонщині? - kherson-future.com.ua (укр.). Процитовано 19 листопада 2021.
  8. 23 серпня на Херсонщині увічнили пам'ять борців за волю України (фоторепортаж) [недоступне посилання з червня 2019]
  9. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  10. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 1 лютого 2019.
  11. Розподіл населення за рідною мовою, (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 1 лютого 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.