Білокопитов Микола Григорович

Народився 11 лютого 1954 р. в м. Мелітополі Запорізької області. Дитинство пройшло в селищі Кушугум Запорізького району, де він закінчив середню школу.

Закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова.

Працював літературним редактором в наукових журналах та журналістом у запорізьких газетах.

Поет, прозаїк. Автор книг «Вовча наука» (1991), «Міні знову в моді» (1994), «Нечиста сила» (1995), «Без паніки» (2004), «Весела парочка» (2006), «Бізнес баби Федори» (2007), «Принциповий флюгер» (2008), «Революційні вила», «Камасутра в тролейбусі» (2015), «Чортзнащо наснилося мені» (2016), «Сповідь екс-ловеласа», «Смішно живемо!» (2017) «Вам таке й не снилося», (2018), «А Вічний Час непоспіхом тече…», «Щоб ви жили в епоху змін!» (2019), «Під фанеру!», «Витребенькувата муза» (2020), "Що на умі, те й на язиці" (2021) та ін.

Лауреат Всеукраїнських літературних премій ім. Степана Руданського (1998), ім. Остапа Вишні (2004), ім. Василя Юхимовича (2010), ім. Степана Олійника (2017), літературно-мистецької премії ім. Петра Ребра (2016) та Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша (2019). Лауреат Всеукраїнського конкурсу сатири й гумору «Вишневі усмішки», лауреат Всеукраїнського конкурсу байки в Запоріжжі та Чернівцях, багаторазовий переможець обласних конкурсів «Пересмішник» серед авторів-виконавців. Член НСПУ з 1996, НСЖУ з 1983.

• Микола Білокопитов на сайті НСПУ
• Хата-читальня Запоріжжя Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.
• «Так смішно, що аж плакати хочеться…» Інтерв'ю з Миколою Білокопитовим на Письменницькому порталі