Білонога миша

Білонога миша (Peromyscus leucopus) — гризун родом з Північної Америки, який населяє провінцію Онтаріо, Квебек, Лабрадор та приморські провінції (за винятком острова Ньюфаундленд) на південному заході США і у Мексиці.[1] У приморських місцях вона мешкає в основному в південній частині Нової Шотландії.[2] Також вона відома як woodmouse (від англ. "деревна миша"), особливо в Техасі.

?

Білонога миша

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Metazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Інфраклас:	Плацентарні
Надряд:	Гризуни (Rodentia)
Ряд:	Мишоподібні (Muriformes)
Підряд:	Мишовиді (Myomorpha)
Родина:	Хом'якові (Cricetidae)
Підродина:	Неотомові (Neotominae)
Рід:	Peromyscus
Вид:	P. leucopus

Біноміальна назва

Peromyscus leucopus
(Rafinesque, 1818)

Посилання

Вікісховище:	Peromyscus leucopus
EOL:	310653
ITIS:	180278
МСОП:	16669
NCBI:	10041
Fossilworks:	50253

Характеристики

Дорослі особини 90-100 мм у довжину, не враховуючи хвіст, який може додати ще 63-97 мм. Молодняк важить 20-30 г. В той час як їх максимальна тривалість життя становить 96 місяців, середня тривалість життя виду становить 45,5 місяців для самок і 47,5 для самців. У північних краях їх середня тривалість життя становить близько 12-24 місяців.[3]

У Провінційному парку Кветіко, Онтаріо

Поведінка і раціон

Білоногі миші всеїдні, харчуються насінням і комахами. Вони боязкі і взагалі уникають людей, але інколи поселяються на першому поверсі стін будинків і квартир, де вони будують свої нори і зберігають там знайдену їжу.[4]

Споріднені види

Годуюча мати зі своїми дітьми

Білонога миша споріднена з схожим видом Peromyscus maniculatus. Як і оленячий хом'ячок, вона може нести небезпечні хантавіруси, які викликають важкі захворювання у людини.[5]

Відношення до хвороби Лайма

Також було виявлено, що представники цього виду можуть бути природними резервуарами для спірохети хвороби Лайма, Borrelia burgdorferi.[6]

Див. також

Вірус Мононгіела

Посилання

L.R. Lindsay, I.K. Barker, G.A. Surgeoner, S.A. McEwan et G. Douglas Campbell (1997). Duration of Borrelia burgdorferi infectivity in white-footed mice for the tick vectors Ixodes scapularis under laboratory and field conditions in Ontario (pdf). J Wildl Dis 33: 766–775. Процитовано 12 грудня 2016.(англ.)
Atlantic Interior Архівовано 7 серпня 2011 у Wayback Machine., The Natural History of Nova Scotia(англ.)
Mammalian models for research on aging (1981) ISBN 978-0-309-03094-6(англ.)
WHITE-FOOTED AND DEER MICE. The Internet Center for Wildlife Damage Management. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.(англ.)
RR5109-Front Cover-Hantavirus.p65(англ.)
Reservoir competence of white-footed mice for Lyme disease spirochetes. Am. J. Trop. Med. Hyg. 36 (1): 92–6. Січень 1987. PMID 3812887. Вказано більш, ніж один |pmid= та |PMID= (довідка)(англ.)

Білонога миша у клітці. Вік миші, щонайменше, 3 роки і 8 місяців.

Література

Anderson JF, Johnson RC, Magnarelli LA (1987) Seasonal prevalence of Borrelia burgdorferi in natural populations of white-footed mice, Peromyscus leucopus. J Clin Microbiol ; 25:1564–1566
Anita Rogic, Nathalie Tessier, Pierre Legendre, François-Joseph Lapointe, Virginie Millien (2013) Genetic structure of the white-footed mouse in the context of the emergence of Lyme disease in southern Québec. Ecology and Evolution 3:7, 2075-2088, mis en ligne 1er juillet 2013 (résumé)
Barthold, SW, Persing, DH, Armstrong, AL, Peeples, RA. (1991) Kinetics of Borrelia burgdorferi dissemination and evolution of disease after intradermal inoculation of mice. Am J Pathol ; 139:263–273
Bunikis J, Tsao J, Luke CJ, Luna MG & al. (2004) Borrelia burgdorferi infection in a natural population of Peromyscus leucopus mice: a longitudinal study in an area where Lyme borreliosis is highly endemic. J Infect Dis ; 189:1515–1523
Brunner JL, LoGiudice K & Ostfeld RS (2008) Estimating reservoir competence of Borrelia burgdorferi hosts: prevalence and infectivity, sensitivity, and specificity. J Med Entomol ; 45:139–147
Burgess EC, French JrJB & Gendron-Fitzpatrick A. (1990) Systemic disease in Peromyscus leucopus associated with Borrelia burgdorferi infection. Am J Trop Med Hyg ; 42:254–259
Goodwin BJ, Ostfeld RS & Schauber EM (2001) Spatiotemporal variation in a Lyme disease host and vector: black-legged ticks on white-footed mice. Vector Borne and Zoonotic Diseases, 1(2), 129-138.
Hofmeister EK, Ellis BA, Glass GE & Childs JE (1999) Longitudinal study of infection with Borrelia burgdorferi in a population of Peromyscus leucopus at a Lyme disease-enzootic site in Maryland. Am J Trop Med Hyg ; 60:598–609
Horka H, Cerna-kyckovaa K, Kallova A & Kopecky J (2009) Tick saliva affects both proliferation and distribution of Borrelia burgdoferi spirochetes in mouse organs an increases transmission of spirochetes by ticks. Int J Med Microbiol ; 299:373–380
Martin LB, Weil ZM, Kuhlman JR & Nelson RJ (2006) Trade-offs within the immune systems of female white-footed mice, Peromyscus leucopus. Funct Ecol ; 20:630–636.
Martin LB, Weil ZM & Nelson RJ (2007) Immune defense and reproductive pace of life in Peromyscus mice. Ecology ; 88:2516–2528
Ostfeld RS, Miller MC & Hazler KR (1996) Causes and consequences of tick (Ixodes scapularis) burdens on white-footed mice (Peromyscus leucopus). J Mammal ; 77:266–273.
Ostfeld RS, Schauber EM, Canham CD, Keesing F & al. (2001) Effects of acorn production and mouse abundance on abundance and Borrelia burgdorferi infection prevalence of nymphal Ixodes scapularis ticks. Vector Borne Zoonot Dis ; 1:55–63
Pederson AB, Grieves TJ (2008) The interaction of parasites and resource cause crashes in wild mouse population. J Anim Ecol ; 77:370–377
Schwan, TG, Burgdorfer, W, Schrumpf, ME, Karstens, RH. (1988) The urinary bladder, a consistent source of Borrelia burgdorferi in experimentally infected white-footed mice ( Peromyscus leucopus). J Clin Microbiol ; 26:893–895 (PDF, 4 pp).
Schwan TG, Kime KK, Schrumpf ME, Coe JE et al. (1989) Antibody response in white-footed mice (Peromyscus leucopus ) experimental infected with the Lyme disease spirochete (Borrelia burgdorferi). Infect Immunol ; 57:3445–3451
Schwanz LE, Voordouw MJ, Brisson D& Ostfeld RS (2011) Borrelia burgdorferi has minimal impact on the Lyme disease reservoir host Peromyscus leucopus ; Vector-borne and zoonotic diseases, 11(2), 117-124

Зовнішні посилання

Білонога миша, Державний Університет Нью-Йорка, Коледж Екології та Лісового господарства(англ.)
Білонога миша, CanadianFauna.com(англ.)
Білонога миша, сайт Canadian Biodiversity(англ.)
"Deer-mouse", Encyclopedia Americana(англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] L.R. Lindsay, I.K. Barker, G.A. Surgeoner, S.A. McEwan et G. Douglas Campbell (1997). Duration of Borrelia burgdorferi infectivity in white-footed mice for the tick vectors Ixodes scapularis under laboratory and field conditions in Ontario (pdf). J Wildl Dis 33: 766–775. Процитовано 12 грудня 2016.(англ.)

[2] Atlantic Interior Архівовано 7 серпня 2011 у Wayback Machine., The Natural History of Nova Scotia(англ.)

[3] Mammalian models for research on aging (1981) ISBN 978-0-309-03094-6(англ.)

[4] WHITE-FOOTED AND DEER MICE. The Internet Center for Wildlife Damage Management. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.(англ.)

[5] RR5109-Front Cover-Hantavirus.p65(англ.)

[pmid3812887-6] Reservoir competence of white-footed mice for Lyme disease spirochetes. Am. J. Trop. Med. Hyg. 36 (1): 92–6. Січень 1987. PMID 3812887. Вказано більш, ніж один |pmid= та |PMID= (довідка)(англ.)