Білоярівка

Відстань до райцентру становить близько 8 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Білоярівка перебуває на території ОРДЛО.

Поблизу села знайдені крем'яні знаряддя праці доби раннього палеоліту та залишки пізньо-палеолітичної майстерні по обробці кременю.

Білоярівку засновано наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Спочатку тут було с. Ковпакове, поблизу якого виникли села Іванівна та Олександрівка. У 1861 році 3 села злилися в одне. У грудні 1905 року стався антиурядовий збройний виступ селян, керівником якого був С. Г. Лиманенко. Послані сюди козаки придушили повстання.

Після вигнання денікінців, у 1920 році, у селі встановлено радянську владу.[1]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 73 людей[2].

18 серпня 1943 року в село увійшла Червона Армія[3].

13 серпня 2014-го поблизу села Білоярівка біля мосту танк 28-ї бригади потрапив у засідку і був обстріляний терористами з РПГ. Через пошкодження танк пішов юзом і впав у річку. Євгену Руденку не вдалося вибратись, він потонув. Затонулий танк залишився на території, що контролюється терористами, і тіло довго не могли звідти вивезти. 23 серпня 2014 року в часі російсько-української війни Збройні сили України завдали артилерійських ударів по терористах — двох колонах бронетехніки Збройних сил Росії, котрі були зафіксовані біля Білоярівки[4].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1615 осіб, з яких 727 чоловіків та 888 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1492 особи.[6]

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Донецька область