Біляве волосся

Біля́ве воло́сся (англ. blond hair, fair hair) — тип пігментації волосся із низьким рівнем меланіну. Має багато відтінків, переважно жовтуватого кольору: від солового, блідо жовтого, до світлорусявого, золотавого. Більшість людей, що мають біляве волосся, проживають у Північній Європі (Скандинавія, Східна Балтика, Фінляндія), або є нащадками північноєвразійських популяцій. Окремі особи або групи осіб з білявим волоссям зрідка зустрічаються серед азійських та північноафриканських народів. В античній та західноєвропейській культурі біляве волосся традиційно асоціювалося з вродою. Зокрема, давньогрецькі боги Гера, Афродита, Афіна, Діоніс та інші називалися «золотоволосими» або «прекрасноволосими»[1]. У Давньому Римі білявість волосся вважалася сексуально привабливою, а також асоціювалася із кельтами та германцями. У культурі середньовічної Європи довге, золотаве волосся було одним з обов'язкових критеріїв жіночої краси. В європейському живописі з білявим волоссям, зазвичай, зображали Єву, Діву Марію, Марію Магдалину, святу Варвару та інших ідеалізованих жінок. У расових теоріях кінця ХІХ — першої половини ХХ століття біляве волосся і блакитні очі вважалися ознакою вищої нордичної (арійської) раси. В сучасній західній популярній культурі носії білявого волосся продовжують сприйматися привабливими. У новітній українській мові особи, що мають біляве волосся називаються білявцями (білявками) чи блондинами (блондинками), серед традиційних назв також є біля́вчик, біля́вчин, руся́вий, руся́вин; біля́вочка, білу́ха, біля́ва, біля́виця, руся́ва, руся́вка[2].

Біляве волосся в Європі:

більше 80 %

50—79 %

20—49 %

1—19 %

менше 1 %

Білява дівчинка вепсянка

Правителі-блондини

Саулі Нійністе — 12-й президент Фінляндії.

Галерея

Примітки

Гесіод і його твори. Теогонія (Походження богів) // Франко, Іван. Зібрання творів: У 50 т. Т. 8. Київ, 1977. С. 314—342
Словарь росийсько-український 1893—1898 рр. (М.Уманець, А.Спілка.); Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко); Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).

Джерела

Banner, Lois (2012). Marilyn: The Passion and the Paradox. Bloomsbury. ISBN 978-1-4088-3133-5.
Churchwell, Sarah (2004). The Many Lives of Marilyn Monroe. Granta Books. ISBN 978-0-312-42565-4.
Dyer, Richard (1986). Heavenly Bodies: Film Stars and Society. Routledge. ISBN 0-415-31026-1.
Eddy, Samuel (1977). The Gold in the Athena Parthenos. American Journal of Archaeology 81 (1): 107–11. JSTOR 503656. doi:10.2307/503656.
Hall, Susan G. (2006). American Icons: An Encyclopedia of the People, Places, and Things that Have Shaped Our Culture. Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-275-98429-8.
Kyllingstad, Jon Røyne (2014). Measuring the Master Race: Physical Anthropology in Norway, 1890-1945. Cambridge, England: Open Book Publishers. ISBN 978-1-909254-57-2.
Lichtman, Loy (2012). Reflection 10: Pamela Anderson, Durer and Herrenvolk. У Ryan, Maureen. Reflections on Learning, Life and Work: Completing Doctoral Studies in Mid and Later Life and Career. Rotterdam, The Netherlands, Boston, Massachusetts, and Tapei, Taiwan: Sense Publishers. ISBN 978-94-6209-025-5.
Marshall, C. W. (2006). The Stagecraft and Performance of Roman Comedy. Cambridge, England: Cambirdge Unviversity Press. ISBN 978-0-521-86161-8.
Milliken, Roberta (2012). Ambiguous Locks: An Iconology of Hair in Medieval Art and Literature. Jefferson, North Carolina and London, England: MacFarlane & Company, Inc., Publishers. ISBN 978-0-7864-4870-8.
Olson, S. Douglas (January 1992). Names and Naming in Aristophanic Comedy. The Classical Quarterly (The Classical Association) 42 (2): 304–319. JSTOR 639409.
Pitman, Joanna (2003). On Blondes. New York City, New York and London, England: Bloomsbury. ISBN 1-58234-402-7.
Schiller, Gertud (1971). Iconography of Christian Art I. London, England: Lund Humphries. ISBN 0-85331-270-2.
Sherrow, Victoria (2006). Hair color. Encyclopedia of Hair: A Cultural History. Westport, Connecticut and London, England. ISBN 0-313-33145-6.
Six, Abigail Lee (2014). Chapter Five: Spinning Straw into Gold: Blond Hair and the Autobiographical Illusion in the Fiction of Esther Tusquets. У Molinaro, Nina L.; Pertusa-Seva, Inmaculada. Esther Tusquets: Scholarly Correspondences. Cambridge, England: Cambridge Scholars Publishing. ISBN 978-1-4438-5908-0.
Stieber, Mary (2004). The Poetics of Appearance in the Attic Korai. Austin, Texas: University of Texas Press. ISBN 9780292701809.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біляве волосся

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Гесіод і його твори. Теогонія (Походження богів) // Франко, Іван. Зібрання творів: У 50 т. Т. 8. Київ, 1977. С. 314—342

[2] Словарь росийсько-український 1893—1898 рр. (М.Уманець, А.Спілка.); Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко); Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).