Бісмокліт

Бісмоклі́т — оксихлорид бісмуту.

Бісмокліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула BiOCl
Nickel-Strunz 10 3.DC.25
Ідентифікація
Колір Кремово-білий, сіруватий, жовтувато-коричневий
Сингонія тетрагональна
Спайність досконала
Твердість 2—3
Колір риси білий
Густина 7,36
Інші характеристики
Названо на честь бісмут[2],
оксиген[2],
хлор[2]
 Бісмокліт у Вікісховищі

Назва — за хім складом.

Загальний опис

Хімічна формула: 2[BiOCl]. Містить (%): Bi2О3 — 89,41; Cl — 13,67.

Сингонія тетрагональна.

Густина 7,36.

Твердість 2—3.

Форми виділення: дрібні лускуваті кристали або щільні землисті маси.

Спайність досконала.

Кремово-білий, сіруватий, жовтувато-коричневий. Просвічує в дрібних зернах.

Вторинний мінерал, який утворюється при зміні бісмутину або самородного бісмуту.

Асоціює з ярозитом, алунітом, церуситом, бісмутином, йодаргіритом.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. webmineral.com

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бісмокліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Бісмокліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.