Ваймарський замок

Ваймарський замок (нім. Schloß Weimar) — замок у Ваймарі, Тюрингія, Німеччина. Зараз його називають «Міським замком» (нім. Stadtschloss), щоб відрізнити його від інших замків у Ваймарі та біля нього.

Ваймарський замок
Держава  Німеччина[1]
Адміністративна одиниця Веймар[1]
Власник Федеральна земля Німеччини
Архітектурний стиль архітектура неокласицизму
Статус спадщини пам'ятка культури
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента d
Сторінка інституції на Вікісховищі Schlossmuseum, Weimar
Офіційний сайт
 Ваймарський замок у Вікісховищі

Історія

Ваймарський замок був резиденцією герцогів Саксен- Ваймар і Айзенах, його також називали замком-резиденцією (нім. Residenzschloss). Будівля розташована в північному кінці міського парку вздовж річки Ільм, Парк-на-Ільмі . Він є частиною Світова спадщина ЮНЕСКО «Класичний Ваймар».

За свою історію замок його часто знищували вогнем. Бароковий палац 17 століття з церквою, де відбувались прем'єри низки творів Йоганна Себастьяна Баха, було замінено неокласичною спорудою після пожежі 1774 року. Чотири приміщення були присвячені пам'яті поетів, які працювали у Ваймарі, Йоганну Вольфгангу фон Гете, Йоганну Готфрід Гердеру, Фрідріху Шиллеру та Крістофу Мартіну Віландуу . З 1923 року в будівлі розміщувався музей Ваймарського палацу (нім. Schlossmuseum), головною окрасою якого є колекція картин 15-16 століття та витвори мистецтва, пов'язані із Ваймаром. Тут також розташований культурний центр.

Музей

Будівля використовується як музей з 1923 року. У музеї представлена колекція картин 1500—1900 років, переважно пов'язаних з історією Ваймару. На першому поверсі розміщені картини епохи Відродження, зокрема роботи Лукаса Кранаха Старшого та Лукаса Кранаха Молодшого та середньовічне сакральне мистецтво, на верхньому поверсі в представницьких кімнатах експонуються картини XVIII — початку XIX століття, а на верхньому поверсі — роботи XIX століття Веймарської художньої школи та сучасне мистецтво.[2]

Примітки
  1. archINFORM — 1994.
  2. «Schlossmuseum Weimar» (нім.). Thuringia. Retrieved 9 June 2014.

Література
  • Rolf Bothe: Dichter, Fürst und Architekten. Das Weimarer Residenzschloß vom Mittelalter bis zum Anfang des 19. Jahrhunderts. Ostfildern-Ruit 2000.
  • Residenzschloss Weimar. 15 Jahre – 15 Millionen Investitionen. Die Grundsanierung in 15 Jahren durch die Stiftung Thüringer Schlösser und Gärten. Imhof-Verlag, Petersberg 2009.
  • Christian Hecht: Dichtergedächtnis und fürstliche Repräsentation. Der Westflügel des Weimarer Residenzschlosses. Architektur und Ausstattung. Ostfildern 2000.
  • Roswitha Jacobsen (Hrsg.): Residenzschlösser in Thüringen: kulturhistorische Porträts. Quartus-Verlag, Bucha 1998.
  • Willi Stubenvoll: Schlösser in Thüringen: Schlösser, Burgen, Gärten, Klöster und historische Anlagen der Stiftung Thüringer Schlösser und Gärten. Verl. Ausbildung + Wissen, Bad Homburg 1997.
  • Adolph Doebber: Das Schloss in Weimar : seine Geschichte vom Brande 1774 bis zur Wiederherstellung 1804. Fischer, Jena 1911.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.