Вайтчепел

Вайтчепел (англ. Whitechapel) — район[2]у Східному Лондоні та майбутній адміністративний центр Лондонського боро Тауер-Гемлетс. Складова Іст-Енду, розташований за 5,5 км на схід від Чарінг-кросс. Входив до складу старовинної парафії Степні, Міддлсекс. Був відокремлений як окрема парафія в ХIV столітті. Став частиною Лондонського графства в 1889 році та Великого Лондона в 1965 році. Оскільки район знаходиться неподалік від Доклендсу і на схід від Сіті, він був популярним місцем для іммігрантів та робітничого класу.

Вайтчепел
Названо на честь St Mary Matfelond
Держава  Велика Британія[1]
Адміністративна одиниця Тауер-Гемлетс
Історичне графство Міддлсекс
Спільний кордон із Бетнал-Грінd
Поштовий індекс E1
Географічний код Великої Британії TQ335815
 Вайтчепел у Вікісховищі

Район був центром єврейської громади Лондона в ХІХ та на початку ХХ століття, а також місцем сумнозвісних 11 вбивств Вайтчепела (1888–91), деякі з яких приписували таємничому серійному вбивці, відомому як Джек-Різник. У другій половині ХХ століття у Вайтчепелі оселилась значна громада бангладешців. На території району розташовані Королівський Лондонський шпиталь та мечеть Східного Лондона.

Межі
  • Район межує з:
  • Бетнал-Грін
  • Лондонське Сіті
  • Шадвелл
  • Степні
  • Спіталфілдз
  • Тауер-гілл
  • Воппінг
  • Маїл-Енд

Історія

Серцем Вайтчепеля є Вайтчепель-Гай-стріт, що простягається далі на схід, як Вайтчепел-роуд, названу на честь маленької каплички, присвяченої Святій Марії. Близько 1338 р. вона стала парафіяльною церквою Вайтчепела, яку найменували Святої Марії Матфелон Церква була серйозно пошкоджена під час німецьких бомбардувань і остаточна демонтована в 1952 році, на її місці є сквер на південній стороні дороги[3][4]

Вайтчепел-Гай-стріт та Вайтчепел-роуд тепер є частиною дороги A11, яка в давнину була початковою частиною римської дороги між Лондонським Сіті та Колчестером, що починалась від Олдгейт[5]

Наприкінці 16 століття у Вайтчепел розпочали переносити брудні виробництва з Лондона, зокрема шкіряні, пивоварні, ливарні заводи (включаючи ливарну фабрику Біл-Чапел-Белл, яка пізніше відлила Філадельфійський дзвін та Лондонський Біг-Бен) та бойні .

Переcлення населення з сільської місцевості в Лондон з 17 століття до середини 19 століття призвело до того, що велика кількість знедолених людей оселилася серед промислових підприємств.

Транспорт

Персоналії

Примітки
  1. archINFORM — 1994.
  2. Archived copy. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  3. Ben Weinreb and Christopher Hibbert (eds) (1983) «Whitechapel» in The London Encyclopaedia: 955-6
  4. Andrew Davies (1990) The East End Nobody Knows: 15–16
  5. 'Stepney: Communications', A History of the County of Middlesex: Volume 11: Stepney, Bethnal Green (1998), pp. 7–13 accessed: 9 March 2007
  6. East London Line opens to public. News.bbc.co.uk. 27 квітня 2010. Процитовано 6 січня 2018.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.